Проблема замовних матеріалів (корупції у ЗМІ) у медіапросторі пострадянських країн потребує вивчення та громадського обговорення. До такого висновку прийшли учасники дискусії, що відбулась 24 липня у рамках Міжнародної літньої школи медіаправа, яку вже вчетверте проводить Інститут медіа права.

 

Модератором і співдоповідачем дискусії, присвяченої практиці замовних матеріалів у ЗМІ України та країн пострадянського простор, виступив заступник шеф-редактора видань проекту «Детектор медіа» Отар Довженко. Юридичні аспекти явища корупції у ЗМІ та шляхи вирішення цієї проблеми за допомогою держави учасникам дискусії розкрив директор Інституту медіа права Тарас Шевченко. Окрім українців, у заході взяли участь слухачі літньої школи медіаправа з Таджикистану, Грузії та Молдови.

 

 

 

Як виявилось, лише сленґова назва корупції у медіа, поширена в нашій країні – «джинса» - стала новиною для гостей України; саме ж явище трапляється в їхніх країнах не рідше, ніж тут.

 

«Як звичайна людина, яка дивиться новини, я впізнала в описаному вами явищі те, що і в нас відбувається, - каже студентка Натія Тевадзе з Грузії. – Наприклад, під час випуску новин може з’явитись дуже тривалий синхрон кандидата – представника влади – який говорить про свої подвиги та добрі наміри. І телеканал називає це не рекламою, а просто „новинами”. Проте довести, що цей кандидат заплатив за ефір, неможливо, адже ми не знаємо, кому належить цей телеканал – усі власники зареєстровані на офшорних островах. Можливо, цьому самому кандидату й належить... Що ж до комерційної джинси, то в нас є чимало довжелезних нецікавих програм, присвячених нецікавим подіям, наприклад, виставкам нікому не відомих художників або якимось фірмам. Таке може траплятись і в рамках новин, і поза ними».

 

 

 

За її словами, грузинські громадяни усвідомлюють, що хтось платить за подібні матеріали, проте громадського обговорення явища прихованої реклами у суспільстві не відбувається. Майданчика, на якому могло б відбутись таке обговорення, у Грузії поки що немає.

 

Існує ця проблема і в Таджикистані, каже науковий співробітник Інституту держави і права таджикистанської Академії наук Умрілло Меліков. «У нас діє закон про телерадіомовлення, в якому міститься норма про принципи достовірності та об’єктивності інформаційної журналістики. У подібних випадках можна апелювати саме до цієї норми, якщо журналістські матеріали їй не відповідають. У законі про рекламу також є норма, що реклама не повинна подаватись у прихованій формі – має бути чітко зрозуміло, що йдеться саме про рекламу», - розповідає він.

 

 

 

За його словами, у таджикських газетах часом з’являються публікації, автори яких піднімають питання журналістського професіоналізму та етики. Цікаво, що, за словами Умрілла Мелікова, якісна та порівняно об’єктивна преса у Таджикистані користується більшим попитом, ніж заангажована і «жовта».

 

Юрист із Молдови Тетяна Пую розповіла про проблему джинси та політичної заангажованості на центральному телевізійному каналі, який має статус суспільного, проте де-факто контролюється Компартією. Ідеологія цієї політичної сили, що перебуває у Молдові при владі, пропагується у політичних програмах цього каналу, що, за словами Тетяни, є порушенням конституції та статуту суспільного телебачення. Гострою також є проблема професійних стандартах у новинах.

 

 

 

Земляк Тетяни Пую, директор громадської організації «Інститут інформаційної політики» Олексій Марчук із Молдови, наголосив на тому, що проблеми медіаринку країни зумовлені його обмеженістю, а також тотальною залежністю ЗМІ від політичних партій та бізнес-структур.

 

 

 

«У медіа постійно з’являються матеріали, замовником яких є власник. Є також певні піар-агентства, що виступають посередниками між замовниками і ЗМІ, в яких можна замовити матеріал практично будь-якого змісту», - каже Олексій. За його словами, забезпечення свободи засобів масової інформації – зобов'язання перед Радою Європи, якого Молдова не змогла виконати. Проблема корупції у ЗМІ обговорювалась у національному прес-клубі, проте далі справа боротьби за чистоту медіапростору поки що не пішла.

 

 

 

Тарас Шевченко переконаний, що самою лише саморегуляцією, без втручання державних органів, побороти корупцію у ЗМІ неможливо. Проте, на думку Отара Довженка, для того, щоб держава почала діяти, забезпечуючи виконання законів у цій сфері, громадськість повинна тиснути на неї, відкрито заявляючи про незаконність корупційних практик у медіа.