У справі за скаргою вірменської опозиційної телекомпанії А1+ Європейський суд вирішив, що позбавлення ефіру було порушенням ст. 10 Європейської конвенції, і зобов’язав державу виплатити телекомпанії 30 000 євро в якості компенсації.
Телекомпанія А1+ стала об’єктом підвищеної уваги з боку держави в рік президентських виборів: щодня лунали телефонні дзвінки державних службовців із погрозами позбавити А1+ можливості мовити і критикою змісту програм, у яких лунали висловлювання проти політики чинного уряду. У цих телефонних розмовах чиновники щоразу нагадували телекомпанії, що частоти для мовлення їй надала держава для того, щоб захищати державні інтереси, а не критикувати владу.
Під час президентської виборчої кампанії 1995 року А1+ відмовилася транслювати лише проурядові матеріали, прагнучи дотриматися принципу збалансованості. В результаті, у травні 1995 року її мовлення було призупинено.
Надалі заявники заснували незалежну від державного впливу телекомпанію, яка розпочала мовлення 25 серпня 1996 року, ділячи частоту с російською телевізійною компанією REN TV. 22 січня 1997 року заявники отримали ліцензію Міністерства зв’язку строком на 5 років, що дозволяла їм встановити передавач у Єревані та мовити на каналі телебачення А1+.
У жовтні 2000 року у Вірменії було запроваджено новий орган – Національну комісію з питань телебачення та радіомовлення, до компетенції якого було віднесено функції ліцензування і моніторингу діяльності недержавних мовників. Комісія складалася з дев’яти членів, яких призначав Президент Вірменії. Також у законодавстві було запроваджено нову процедуру ліцензування, що мало проводитися на підставі тендерів, що оголошуються Національною комісією – протягом 2001 року всі існуючі ліцензії на мовлення мали пройти перереєстрацію.
У 2002 році Національна комісія з питань телебачення і радіомовлення Вірменії визнала компанію «Шарм», яка раніше не була учасником телевізійного ринку і не мала жодної професійної і технічної бази, щоб розпочати мовлення, переможцем у конкурсі на право мовлення на 37-му дециметровому каналі. В результаті цього телекомпанію А1+, яка протягом 5 років мовила на цій частоті, було позбавлено ефіру. Надалі компанія «Мелтекс» (А1+) брала участь у низці конкурсів на отримання частот для мовлення, однак переможцем жодного разу не визнавалася.
Європейський суд записав у своєму рішенні у цій справі, що рішення регуляторних органів про видачу, відмову у видачі чи позбавлення ліцензії на мовлення може безпосередньо вплинути на свободу вираження поглядів. Суд посилається на Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи щодо регулювання мовлення, яка вимагає відкритості та прозорості процедури ліцензування, та особливо наголошує на тому, що регуляторні органи в цій сфері мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.
Європейський суд вважає, що процедура ліцензування, за якої ліцензуючий орган не дає обґрунтування свого рішення, не забезпечує належного захисту від впливу органів влади на фундаментальне право особи на свободу вираження.
