Проект здійснюється за підтримки видавничої програми Посольства Французької Республіки в Україні та телеканалу „1+1”.

24-го червня у приміщенні Французького культурного центру відбувся літературний вечір-презентація книги Любомира Госейка „Історія українського кінематографа” („ Histoire du cinema ukrainien”). Ведучим вечора був Володимир Войтенко, кінокритик, журналіст телеканалу „1+1”, головний редактор журналу “Кіно-Коло”.

Ця книга була видана у Франції 2001-му році, а незабаром виходить в Україні у видавництві KINO-КОЛО в перекладі Станіслава Довганюка та Любомира Госейка. Книга унікальна, вона не має жодного сучасного українського аналогу. Вона розставляє крапки над „і” в історії українського кінематографу. Войтенко зауважив: „Любомир Госейко своєю книгою зробив виклик всім нашим кінодослідникам, всім нам”.

Любомир Госейко (французький громадянин українського походження) – перший, хто порушив в світі тему історії українського кінематографа. Як зазначав Володимир Войтенко: „Любомир Госейко розповідав, що йому було достатньо складно у Франції переконати у тому, що така історія можлива взагалі. Достатньо консервативна французька кінознавча, кінодослідницька спільнота жодним чином не була схильна вирізняти українську кінематографію із загальнорадянської кінематографії”. Глядача могли ввести в оману російськомовні титри і супровідні матеріали, анотації в титрах на зразок „десь далеко в горах Російської імперії...”, як у варіанті „Тіней забутих предків”, який потрапив до США. Йшлося насправді про Карпати ХХ століття, які належали Австро-Угорській імперії, але зарубіжна аудиторія сприймала фільм як російський або ж радянський (якщо варто взагалі розмежовувати ці поняття). Госейко зробив колосальну, цілісну дослідницьку роботу. Він виокремив критерії означення українського фільму - „українським є фільм, який поставлений на території України й на виробництво якого витрачено не менше 51 % українських коштів”. В книзі „Історія українського кінематографа” цей вид мистецтва представлений в різних контекстах, зокрема, в контексті радянського та світового кінематографу, в контексті політичному, бо кінематограф жодної країни не є вільним від політики, і найважливіше - в контексті української культури.

„Історія українського кіно”, яка писала Госейком 5 років, охопила перше століття нашого кіно (1896-1995) хронологічно й Україну - незалежно від тогочасної політики та кордонів - топологічно. „Це перша така практика і в західній культурі, коли українська кінематографія цілісно представлена як певний феномен. У всій драмі, у всій трагедії, у всій складності своєї історії, у всіх переплетіннях скажемо так, це на 80% кінематографія, яка аналізується в цій книжці, не є кінематографією якоїсь самостійної незалежної країни, якими приміром були Франція чи Німеччини” – каже Володимир Войтенко.

Презентація праці Любомира Госейка дала поштовх для обговорення дотичних, не менш значимих, тем. Наприклад, говорили про ситуацію з кіно дослідницькою роботою в Україні. Викладачі університету не пишуть підручників з історії кінематографії, на що є безліч причин: фактор часу, коштів, мала джерельна база. Після 1991-го року Україна стала незалежною, окремою від Росії державою, але кіноархіви залишилися в Росії. Володимир Войтенко говорить: „Зараз будь-кому складно написати таку книгу, тому що 80% кінопродукції, якщо не більше, неможливо подивитися, в нас же їх немає. Більшість фільмів за радянський період зберігаються в Москві в „Белых столбах” в "Держфільмофонді”. Те, що існує на відео, те, що можна придбати – це ж насправді лише десятки фільмів українських радянського часу. Це теж велика проблема”.

Любомир Госейко казав: „Я писав це зі своїм західним світоглядом, але зі слов’янською душею”. Дослідник ставив перед собою такі важливі цілі ,як зацікавити студентську кіномолодь, яка не надто переймається минулим, залучити до вивчення кіноісторії, показати, що це дійсно цікаво; підняти престиж професії історика кіно... Залишається сподіватися, що після виходу книги українською всі ці цілі пана Любомира будуть реалізовані.

Довідкова інформація

„Сковорода” – програма сприяння видавничій справі, яку провадять Посольство Французької Республіки в Україні та Міністерство закордонних справ Франції з метою підтримки українських видавців, які перекладають і публікують твори сучасних французьких авторів (література, суспільні науки, економіка, право).