Доктрина інформаційної безпеки України
Днями прес-служба РНБОУ поширила інформацію про те, що Рада нацбезпеки почала роботу над створенням проекту Доктрини інформаційної безпеки України.
Документ, йдеться у повідомленні, має визначити засади цієї самої безпеки, а також «окреслити системно-концептуальні підходи до сутності, форм і способів вирішення проблем захисту в інформаційній сфері всіх об'єктів національної безпеки:
людини і громадянина- їхніх конституційних прав і свобод;
суспільства - його духовних, морально-етичних, культурних, історичних, інтелектуальних та матеріальних цінностей, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;
держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності».
У РНБОУ просять громадськість долучитися до розробки цього документу. Пропозиції можна надсилати до 12 червня (небагато часу виділили в Раді на осмислення такого важливого у сучасному світі питання) на електронну (depin@rainbow.gov.ua) або поштову (01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, Апарат РНБО України, департамент інформаційної безпеки) адреси.
Концепція національної інформаційної політики
Над цим документом розпочали роботу в Держкомтелерадіо.
Концепція, як повідомляє прес-служба Держкомтелерадіо, має визначати:
- основні напрями, засади і принципи національної політики та механізми її реалізації, а також пріоритети розвитку інформаційної сфери;
- спрямованість на створення умов для побудови в Україні розвинутого інформаційного суспільства;
- забезпечення пріоритетного розвитку інформаційних ресурсів та інфраструктури, впровадження новітніх інформаційних технологій, захист національних моральних і культурних цінностей;
- забезпечення конституційних прав людини і громадянина на свободу слова та вільний доступ до інформації.
У Держкомтелерадіо також визначають порядок основних тем, які прописуватимуться в документі. Йдеться зокрема про «загальну державну політику в інформаційній сфері, телебачення і радіомовлення, розбудову системи Суспільного мовлення, розвиток цифрового мовлення, телекомунікаційних систем, сфери друкованих ЗМІ, книговидавничої справи та книгорозповсюдження».
І цей державний орган просить громадськість допомогти. Тут часу відводиться трохи більше, бо пропозиції прийматимуться до 1 серпня 2008 року за адресою: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, 2, Держкомтелерадіо, департамент інформаційної політики; Е-mail: anatoliy@comin.gov.ua
Деякі зауваги
Те, з яким рвінням ці держструктури кинулися виконувати указ Президента (за рішенням РНБОУ від 21 березня 2008 року, «Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України»; «ПІК України» писав про це у статті «Чудеса словесної еквілібристики від РНБОУ») дещо вражає і насторожує. Бо у попередні роки президентства Віктора Ющенка держава цій темі майже не приділяла уваги.
Візьмімо хоча б такі документи як експертні доповіді, на базі яких готується президентське послання до Верховної Ради. Їх готує Національний інститут стратегічних досліджень. Доповідь за 2005 рік дуже мало уваги приділяє інформаційній сфері – трошки більше сторіночки тексту. Розділ І називається «Свобода слова в Україні». Проблеми окреслені дуже узагальнено. А деякі з них взагалі є вузькофаховими журналістськими , як то сприяння корпоративній самоорганізації журналістського середовища – навряд чи це має робити держава (вона має хіба не перешкоджати створенню медіа профспілок). Лише в кінці декількома реченнями згадується побіжно про необхідність системної реформи національного інформаційного простору, вироблення інформаційної політики – про інформаційну безпеку взагалі не йдеться.
У експертній доповіді за 2006 рік уже більше уваги приділялося проблемам ЗМІ, проте інформаційна безпека знову не розглядалася. У Розділі «Реформування сектору безпеки» про це жодним словом не обмовилися.
Чому так? Можливо, спрацьовував стереотип – раз темників позбулися, все інше якось само розсмокчеться. Але це була велика помилка, бо сьогодні саме через несформовану державну інформаційну політику Україна серйозно програє в інформаційному полі Росії. Остання усіма способами нав’язує українському населенню свої смисли – і в історичних питаннях, і в питаннях зовнішньої політики України (взяти хоча б тему НАТО), і в багатьох інших.
Дуже добре, що є бажання залучити громадськість (зокрема громадські організації, журналістів та експертів у медіа сфері). Але наскільки щире це бажання? Бо досвід показує, що, обговорюючи якість стратегічні для країни питання, збирають експертів, ставлять галочку, що проведено «круглий стіл», а далі все як завжди. Всі одразу забувають, то про що ж ті експерти говорили, може справді є якесь раціональне зерно у їхніх, нехай навіть критичних, зауваженнях.
Окрім того, часто декларації, які прописуються у подібних документах, розходяться із справжніми справами. Взяти хоча б тему книгодрукування: спочатку декларується підтримка, а потім вводиться ПДВ (про що вже писав «ПІК України» в новині «В Україні перестануть видавати книжки»). І це лише один приклад...
«ПІК України» відслідковуватиме тему державної інформаційної політики. Усім бажаючим ми готові надати можливість висловитися з цього приводу.
Вікторія Гасса, «ПІК України»
