1. Я знаю цю інформацію з вуст декількох людей, які працювали над програмою. Оскільки я цим людям довіряю, тому схильний довіряти цій інформації. Також опитування останніх років щодо популярності різних історичних осіб не показували, що українці готові голосувати за Ярослава Мудрого так масово. Він не фігурував серед найбільш популярних історичних постатей. Тому можна дійсно припускати, що сталася велика маніпуляція.

 

2. Саме питання не є коректним, тому що система голосування і програма були такі, що провокували такі речі. В рамкових умовах програми не виключалася така можливість. Оскільки не було таких правил, не можна сказати, що їх хтось порушив. Це, з одного боку, великий недолік самої програми, з іншого – це моральна відповідальність людей, які вдалися до маніпуляції.

 

3. Я про це можу сказати точно – в переважній більшості це вияв активності галичан і західних українців. Це було, так би мовити, форсоване голосування, розбиратися з яких причин – це вже інша розмова. Але я знаю, що навіть багато моїх знайомих змагалися, хто більше проголосує за Бандеру. Скажімо так – одне голосування спровокувало іншу маніпуляцію. Якщо б не було такої активності на Заході і, як наслідок, маніпуляції, то я не маю сумніву, що перемогли б ті фігури, які займають місця від 4-го і далі: Шевченко, Хмельницький, можливо Лобановський, тобто ті фігури, які за опитуваннями є найбільш популярними історичними постатями України.

 

4. Я думаю, що «Інтер» мав би вдатися до максимально відвертого розслідування. На кон поставлено й довіру до самого каналу. 

 

– Не розумію, як можна вибирати великого українця зі, скажімо, Лобановського, Амосова і Ярослава Мудрого. Я нічого не маю проти всіх них, приміром, Лобановський зробив спочатку радянський, а потім український футбол відомим у всьому світі. Але якби права на цей телеформат купував Перший національний, то ми б обумовили можливість деяких змін. Зокрема, на мою думку, потрібно було розділити всіх претендентів на категорії: історичні постаті, політики, діячі культури тощо.  

 

Я дуже радий, що до трійки лідерів потрапив Степан Бандера. Бо ця людина, не шкодуючи власного життя, хотіла відвоювати під сонцем шматок землі для незалежної України. Не для Німеччини чи Росії, а саме для України.

 

 

1. По-перше, наскільки мені відомо, задовго до завершення проекту була інформація про те, що попереду саме Степан Бандера, причому з дуже великим відривом. Другий момент – Кіпіані, як редактор цього проекту, очевидно знає, про що говорить. Тим паче, що його в останні два дні фактично відсторонили від отримування цієї інформації. Третій важливий момент – навіть після демонстрації фільму про Ярослава Мудрого кількість голосів за нього була не дуже високою. Тобто, є всі підстави вважати підозрілим таке раптове лідерство Ярослава Мудрого в цьому проекті.

 

2. Очевидно, що це питання для обговорення громадськістю, після того як знадійде якась офіційна реакція на заяву Вахтанга Кіпіані. З юридичного боку, жодних обмежень щодо так званих накруток не було, але якщо говорити про елементарну людську порядність, про те, що люди мали знати переможця справді за кількістю голосувань, то цей вибір, очевидно, був спотворений.

 

3. Я думаю, що в цій десятці Степан Бандера був якраз тим героєм, який потребував утвердження у суспільній свідомості. Через це, напевне, люди не голосували за таких відомих класиків, як Франко чи Леся Українка. Напевне, цей момент був найбільш мобілізаційним для людей, які голосували за Степана Бандеру. Те, що Бандера перемагав, і навіть те, що він опинився на третьому місці, є свідченням найважливішого моменту –несприйняття Степана Бандери в Україні є лише політичним міфом. Теза, на якій постійно наголошує Дмитро Табачник, – що Бандеру ніхто не підтримує, – не підтвердилася. Бандера, і бандерівський рух як такий, має очевидну підтримку в народі, що врешті-решт має відобразитися в офіційній позиції держави щодо цієї підтримки. Я також переконаний, що головними учасниками цього голосування були молоді люди, і те, що саме вони голосували за Степана Бандеру, як за лідера молодіжного революційного руху, яким, власне, був ОУН-УПА, означає, що визнання цієї сили – незворотній процес, як би цьому не протидіяли певні політичні сили.

 

4. Бодай би роз’яснити, що сталося, і якось спростувати аргументи, які навів Вахтанг Кіпіані.

 

 

1. Я не знаю нічого про ті голоси, які там надходили. Я хочу сказати, що в цілому цей так би мовити рейтинг не відповідає тим умонастроям, які можна було б виявити при нормальному соціологічному опитуванні. Я був би морально задоволений тільки тоді, коли б якоюсь солідною соціологічною фірмою було би проведене подібне опитування і на доброму соціологічному матеріалі щось підтверджене, щось не підтверджене. Як адепт Степана Бандери, Вахтанг Кіпіані, очевидно, розраховував на те, що за ним буде перше місце. Думаю, що і третього місця у Бандери не було би, якби це було грамотно побудоване опитування. Але це мої припущення. Наскільки я знаю, таких соціологічних перевірок не робили, але знаю також, що прихильники мобілізовувалися дуже інтенсивно і не було дотримано елементарних норм навіть телефонних опитувань. Так що я не робив би з цих результатів остаточних і радикальних висновків.

 

2. Я думаю, що це картина недостовірна. Вона відображає не стільки авторитет тих осіб, які увійшли до десятки, скільки активність політичних симпатиків і антипатиків.

 

3. Я думаю, що це залежало від активності прихильників, і більше ні від чого. Як проводяться опитування? Це ж вибірка, це дуже складна річ, ціла соціологічна теорія, яка забезпечує об’єктивність розгляду на 2-3 тисячах людей. Але як шоу «Великі українці» були корисними, вони мобілізували симпатиків і антипатиків, якусь картину це шоу нам дало.

 

4. У мене немає даних про накрутку і думаю, що цього ніхто не зможе встановити. Я радив би замовити дослідження хорошій, перевіреній соціологічній службі, як-от КМІС, що працює для «Свободи Савіка Шустера». Це було б уже не шоу, це була б соціологія. Я переконаний, що це розставило би все на свої місця. І було б видно не те, що хтось підтасував дані, а те, прихильники яких позицій були більш активними.

 

З іншого боку, це цілком може бути абсолютно стихійним порухом. Бо кому вигідно зробити вигляд, що Україна «бандеризується»? Насправді, масового процесу захоплення діяльністю ОУН немає. Є інші мотиви, з яких люди голосували, підтримували, маючи на увазі радше образ Степана Бандери, аніж реалії, з якими мало хто з представників молодого покоління знайомі. Це могло бути кроком, який вчиняли люди, щоб не зганьбитися перед світом – не зробити Бандеру людиною №1 в Україні. Я не виключаю таких мотивацій. Але треба робити такі висновки на більш серйозному науковому ґрунті.

 

 

1. Это известно на самом деле от самого Кипиани. Как я могу относиться к заявлениям того или иного лица? Если у Кипиани есть доказательства, пусть предъявляет. Но если смотреть на источник информации, то лично профессионалу и человеку Кипиани я не доверяю.

 

2. Нужно понимать, что это не социологическое исследование и, тем более, не выборы, где человек может отдать голос за своего любимца. В данном случае это больше шоу, и говорить о каких-то фальсификациях может только канал. Потому что если это произошло, то канал не смог обеспечить прозрачность и достоверность результата. Но в данном случае у меня больше претензий к самой персоне Бандеры. Вот как он на третьем месте оказался? За Бандерой «пасут задних» такие великие украинцы, как Тарас Шевченко, Богдан Хмельницкий. В данном случае такие же претензии можно предъявить и к Кипиани и тем фанатам Бандеры, которые постарались поставить его на третье место. Бандера – это не тот великий украинец, который достоин занимать третье место. Это обычнейший террорист-партизан.

 

Знаете, в советской истории было очень много по заслугам, вкладу и наследию таких людей, как Бандера. Только у меня Бандера идет со знаком минус, а есть люди, которые со знаком плюс, например, Ковпак. Ковпак почему-то как партизан, который воевал против оккупантов, в эту десятку не попал. Поэтому в данном случае претензии пусть предъявляет Кипиани только к себе. И вообще, это неэтично, что один из тех, кто входит в творческую группу проекта, позволил себе стать адвокатом одного из великих украинцев.

 

3. Только потому, что Восток и Юг не обращал на это внимания. И только тогда, когда мы в газетах увидели, что, по предварительным данным, великим украинцем станет Бандера, мы кинули клич. Извините, видеть на первой позиции человека, к которому мы относимся негативно, нет ни сил, ни желания. Нет радости от того, что этот человек вообще попал в десятку. Лично я мобилизировала 115 своих друзей, отправила в день голосования за Ярослава Мудрого больше ста sms со своего телефона, телефонов мужа и дочери.

 

4. Во-первых, факт накрутки не доказан. Это из серии обвинений в подкупе депутатов. Презумпцию невиновности никто не отменял. Вот обвинили – и все, несмотря на то что источник информации вызывает большие сомнения в объективности. Начнем с того, что Кипиани был адвокатом Бандеры, и ему, чисто по-человечески, обидно, что его заслуги не оценили по достоинству. В данном случае, чтобы избежать накруток, нужно смотреть технологию приема звонков и sms, а это уже задача технических организаторов проекта, тех, кто договаривается с мобильными и телефонными операторами. Те, кто способен придумать систему, которая бы, например, исключала возможность делать с одного телефона более десяти, ста или тысячи звонков. А в данном случае даже пятиклассник-математик скажет вам, что 500 тысяч с двух десятков телефонов сделать невозможно.

 

 

1. Наскільки мені зрозуміла ситуація, суть полягає в тому, що певним політичним силам, а саме Партії регіонів, не подобалось лідерство дуже яскравого представника ідеології, яка не до вподоби лідерам регіоналів, – Степана Бандери. І через це було запущено технологічний проект. Інше питання – чи було це за згодою з каналом, чи ні, але по суті ці домовленості були й не потрібні. Технічно це було нескладно зробити – достатньо запустити по мережі команду, щоб із кількох десятків телефонів скидалися sms саме за Ярослава Мудрого. Не дивно, що організатори цієї акції обрали саме його було в якості великого українця, адже його адвокатом був колишній віце-прем’єр Дмитро Табачник. Ключовою для розуміння ситуації є цитата зі знаменитого роману Джорджа Оруела «1984»: «Той, хто контролює минуле, контролює майбутнє».

 

Очевидно, були великі побоювання, що перемога такого націоналістичного лідера завдасть шкоди зокрема сьогоднішнім позиціям регіоналів і їх союзників. За темпами голосування, такий високий рейтинг Ярослава Мудрого в будь-якому разі був неприроднім. І, вочевидь, підозри, що це було несправедливо, залишатимуться й надалі. Інше питання, що внаслідок цього було досягнуто радше протилежного результату. Невідомо наразі, чи переміг би Бандера у програмі, проте після цього скандалу він став моральним переможцем.

 

2. Очевидно, що довіру до проекту і до каналу підірвано. Принаймні, для великої частини глядачів, які вважатимуть себе ошуканими.

 

3. Україна перебуває на історичному зламі, тому домінують такі абсолютно протилежні ідеологічні погляди, немає попиту на компромісні фігури. Навіть у першій десятці є чимало національно-демократично орієнтованих письменників. А кількість компромісних фігур дуже мала. Сьогоднішній день диктує саме це. Чому, скажімо, британці обрали переможцем цього конкурсу принцесу Діану, а не Єлизавету ІІ або Вінстона Черчилля (насправді переможцем британського шоу виявився Вінстон Черчилль, проте в рекламних роликах на «Інтері» йшлося про те, що «британці обрали Діану». – «ТК»)? Бо люди голосують і сприймають історичні реалії з погляду сьогодення.

 

4. Я не думаю, що вони переглядатимуть результати проекту. Також навряд чи це відіб’ється на рейтингах каналу, навпаки – загальне тло навколо проекту, оцей скандал, підігрівали рейтинги, що, напевне, й було одним із завдань його організаторів.

 

 

1. В силу того, що пан Табачник є заангажованою людиною і канал заангажований, було принциповим позбавити українців власного вибору. Тобто ідея зводилася до того, що хоч «чорта лисого» – аби не Бандеру і не Шевченка. Я казав Кіпіані, «ти коли-небудь у наперстки вигравав?». Правил голосування люди до кінця так і не знали. Не знали, що можна накручувати голоси з одного номера. Якби у проекті не було політиків, з цього б щось вийшло. А оскільки Україна заполітизована, то будь-який проект, задуманий як благородний, через участь політиків нівелюється.

 

2. Реальним результатом можна вважати перемогу Бандери.

 

3. Друга світова війна не вийшла з пам’яті людей. Її роль як випробування для нації й визначила героїв.

 

4. Каналу завдано непоправної шкоди. Довіру до політичного та інформаційного мовлення «Інтера» помножено на нуль. І тепер канал нехай вимагає компенсації від пана Табачника, щоб якось поновити власну репутацію. 

1. Я думаю, було кілька політичних мотивацій підтримати того чи іншого кандидата. Що стосується Ярослава Мудрого, він до останнього часу не демонстрував мегапопулярності в цьому проекті. Напевне, хтось на цьому захотів зробити політичний піар або не допустити перемоги Бандери і, швидше за все, справді накрутив голоси. Для цього потрібні не такі й великі гроші. За великим рахунком, перемога Ярослава Мудрого, навіть якщо б люди за нього справді голосували, – означала би, що люди обрали не «борця» або «лікаря», а «переможця».

 

2. Ці результати, на мою думку, не відповідають позиції українського суспільства. Це результати голосування невеликої кількості організованих людей.

 

3. У нас активна частина суспільства – це патріотично налаштовані громадяни, і вони масово проголосували за ту постать, яка, на їхню думку, демонструватиме тенденцію зростання цього патріотизму в Україні.

 

4. Телеканал має оприлюднити дані про те, зі скількох телефонів відбувалося голосування за всіх кандидатів. Тоді ми отримаємо реальну картину.

 

 

1. Я думаю, що ця маніпуляція, як і будь-яка інша, має негативну конотацію, бо вона не відображає реальні настрої людей. З іншого боку – і тут я скажу, напевне, крамольну річ, – все-таки вона має й позитивний аспект. Я думаю, що це шоу не є репрезентативним. Це боротьба ідей. Перше, що воно показало, – це те, що Степан Бандера є живим, реальним політиком. Як колись казали за радянської влади, «живєє всіх живих», чого, напевне, злякалися організатори цього шоу.

 

Водночас, ця українська, надзвичайно патріотична позиція відносно Степана Бандери теж, напевне, є недостатньо репрезентативною. Найактивніші люди не складають більшості суспільства. Найактивніші люди дуже часто визначають долю цього суспільства, але не є його більшістю. Це парадокс. Тому через штучне «вкидання» голосів за Ярослава Мудрого вирішилося кілька питань. По-перше, було визнано, що Степан Бандера є реальним політиком, якому треба опонувати. По-друге – що треба шукати компромісну фігуру, і такою фігурою є Ярослав Мудрий. І третє – що треба шукати балансу в нашому складному суспільстві. Таким балансом є Микола, а ще точніше – Ніколай Амосов. Людина, напевне, російської культури, але дуже прихильний до українства. І в цьому сенсі це великий позитив.

 

2. Я думаю, що результати зманіпульовані, але я не вважаю їх катастрофічними для України. Треба усвідомлювати, що це тільки шоу.

 

3. Степан Бандера не був командиром УПА, не брав безпосередньої участі у складній, кровопролитній боротьбі за Україну. Він був в’язнем німецького концтабору, був десь на еміграції, але він не воював на Волині. Він залишався символом, і так само залишається символом у сучасній Україні для українців, які часто не усвідомлюють, яку роль він відіграв у тій боротьбі за українськість. Але він є свідченням того, що Україна хоче бути українською. З іншого боку, те, що вибрали Ярослава Мудрого – свідчення того, що Україна хоче бути мудрою. Друге місце Миколи Амосова свідчить про те, що Україна хоче бути толерантною, сучасною європейською державою, не ворожою ані до російської мови, ані до росіян.

 

4. Результати не треба переглядати. Але треба довести до відома громадськості, що була маніпуляція. І це все розставить по своїх місцях. З іншого боку, я ці результати не вважаю катастрофічними для України.

1. В антиукраїнських сил сталося заціпеніння від того, що Бандера увійшов до десятки. Бо українці нарешті почали дивитися на історію українськими очима. Тому завдання фальсифікаторів полягало в тому, щоби зруйнувати цей вибір. Я переконаний, що й за Миколу Амосова люди не голосували так активно. З іншого боку, у Росії проводиться конкурс «Имя России», серед номінантів якого є Ярослав Мудрий. Очевидно, що може виникнути бажання «підтягти» і там Ярослава Мудрого і використати це для поширення відомих ще з радянських часів штампів. Утім, Ярослав Мудрий все одно заслуговує бути в десятці, і його присутність разом із Бандерою показує тяглість української історії – від Київської Русі до сучасності.

 

2. У будь-якому випадку вважати результати голосування достовірними не можна.

 

3. Бандера опинився на першому місці, оскільки боровся за українську державність. Який би був резонанс, як би він там і залишився! І цього не хотіли допустити у жодному випадку.

 

4. Визнати маніпуляцію і визнати, що насправді на першому місці був Бандера.

– Якщо головний редактор проекту каже, що у нього є сумніви по процедурах і результатах голосування, то я думаю, що наступним кроком мала би бути реакція з боку Ради гарантів, яка створювалася в рамках проекту, щоб такі речі перевіряти. По-друге, я би чекав на якусь реакцію з боку Бі-бі-сі, оскільки це їх формат. Наскільки я знаю, в таких контрактах передбачається можливість відстеження дотримання формату і всіх принципів, які закладаються.

 

Скажу своє враження як глядача: якщо справді було масове вкидання голосів протягом останньої доби голосування, яке спотворило результати голосування країни, то це, звичайно, дуже прикро. Такі проекти повинні насправді бути предметом гордості, а не сумнівів і недовіри.