На подібні події журналісти злітаються, як мухи на мед. ("Приезжай, тут туча камер", - шепотіла комусь радісно представниця спонсорської команди). І головне навіть не столи, заставлені смачненьким і різнокольоровим, на які журналісти (правда, не всі) нервово поглядають. І навіть не зовсім веселий рядок в анкетках, які потрібно заповнити: "Час виходу Вашого матеріалу". Головне – це ПОВНА відсутність будь якої коректної і серйозної інформації про хід підготовки до конкурсу. От і злітаються журналісти на подібні поки що поодинокі (в середньому - раз на тиждень) спонсорські забавки. А раптом на них з’явиться сам Президент НТКУ Тарас Стецьків або Павел Грицак. Нагадаю – Президент НТКУ до сьогоднішнього дня (26 квітня 2005 року) ще не провів ЖОДНОЇ пресової конференції, яка б була присвячена пісенному конкурсу (от тільки що з’явилася інформація про те, що така конференція-таки відбудеться завтра, 27 квітня). До цих пір він розповідав про хід підготовки до пісенного конкурсу на практично випадкових зустрічах з ним журналістів під час спонсорських презентацій або на круглих столах, які він проводить... чомусь у Львові.

Але - до події. Появу співачки Руслани фотокореспонденти і телеоператори зустріли, як і водиться в подібних випадках, радісною штовханиною. Член організаційного комітету по проведенню Євробачення весело потискала декількох дітей і погойдала їх туди і відповідно сюди. Скромно примостилася поруч з Президентом-спонсором. В текстах ведучих церемонії якось не помітив словосполучення "гімн конкурсу", яке мусувалося до цього досить довго. В пресових релізах сталася заміна на "своєрідний український музичний символ". А ще там (у релізах) були розміщені розділи:

-"Ініціатива"( "двоє вихованців дитячої мистецької школи зі своєю ідеєю створити рімейк на відому пісню співачки...");

- "Пісня" ("сутність життя – мрії дітей");

- "Кліп"("Нас знають, нас поважають");

- "Зйомки"("три дні підготовки", "Kodak", студія звукозапису, павільйон, "модний московський кліпмейкер" і т.д.);

- "Діти" ("найвитриваліші і найслухняніші", "акторський рівень", "хитрощі", "максимально вільно і природно", "батьки, які невідлучно супроводжували...");

- "Руслана" ("пісня вдалася", "своєрідний український сувенір", "таке собі постійне свято"...) Ну і так далі...

Потроху сказали всі учасники. Найцікавіше і без рекламно виклав автор тексту Положинський: "Подзвонив Ксенофонтов - є ідея записати пісню з Русланою...Все вийшло дуже просто. В принципі – нічого складного..."

А дійсно – що тут складного! Гроші є. Техніки в країні – море. Діти теж поруч (всі – кияни, лише один малолітній ентузіаст репу живе в Кривому Розі). Тільки все одно чогось не вистачало – щось мене муляло протягом всієї події. Під час перегляду відеоряду самого відеокліпу зрозумів - що! Жодного разу ні у відеоряді відеокліпу, ні у словах ведучих презентації не прозвучало чи не було продемонстровано два ключових поняття – "НТКУ" та "Євробачення". "НТКУ" – це такий собі головний український організатор події, а "Євробачення" – це такий собі пісенний конкурс, власне, під який гроші і течуть. Ні – дітей було дійсно багато і вони симпатичні (але чомусь не одягнені, припустимо, у бейсболки та футболки із символікою конкурсу – найелементарніше що спало на думку) і надсилають вони у Європу досить зрозумілі речі з символікою спонсора, і Руслана є і навіть Ксенофонтов. Не має лише очевидного – духу ювілейного пісенного конкурсу. Журналісти побачили нормальний потужний рекламнопропагандиський відеокліп спонсора, створений на замовлення досить відомим суб’єктом вітчизняного шоу-бізу. Але "Євробачення" тут до чого? Глядачі можуть переконатися у сказаному самі – скоро відеокліп почне бурхливо ротуватися на телевізійних каналах.

У колег запитань не виникло. Зрозуміло все і без слів? Представники спонсора, розкидані поміж журналістів, радісно зініціювали оплески... Телевізійники, радійники і пишучі кинулися до членів організаційного комітету, очевидно що з надією отримати хоча б якусь інформацію. Прес-секретар пісенного конкурсу радісно все знімав на цифрове відео – подія проведена. Так і запишемо...