– Ми знаємо, що за роки незалежності в Україні не створено жодного військово-патріотичного фільму. Але при цьому український глядач із захопленням переглядає російські кінофільми «Солдати» або «Кадети». За таких обставин в Україні виховується любов до російської армії, і невдовзі пересічним громадянам служба російського солдата здаватиметься привабливішою за службу українського генерала. Ми розуміємо, що кіно – це найідеальніший спосіб пропаганди та агітації, тому ми збираємося використовувати його для популяризації української армії.

 

– Цікавий сценарій на цю тематику було дуже важко знайти, бо в Україні взагалі відсутня система стимулювання зйомок кінофільмів військово-патріотичного спрямування. Ми зіткнулися з повною байдужістю творчих об’єднань, сценаристів та режисерів до створення фільмів патріотичного спрямування. Це підтверджують і маркетингові дослідження, проведені центральною телестудією Міноборони спільно з творчими партнерами на декількох міжнародних кіноринках. Відповідно до цих досліджень, основним недоліком більшості військово-патріотичних фільмів може бути локальність використання (кінопрокат лише на території України) та відповідна збитковість. І тому такий проект не міг би зацікавити потенційних інвесторів кінопроектів. Але нам вдалося знайти гідну стрічку. Ми знайшли проект сценарію повнометражної художньої картини, присвяченої головній події Кримської війни 1853-1855рр. – героїчній обороні Севастополя. Півроку тривала робота зі збирання історичних, зокрема церковних, матеріалів. Треба було розібратися у всьому: що там була за війна, хто воював, із ким, що там були за події. Останній фільм за подіями цієї війни було знято 1948 року («Пирогов»), до того були зйомки 1946-го («Адмірал Нахімов») і 1911-го. Інших фільмів на цю тему, окрім англійського «Загибель кавалерії», що знімався 20 років тому, немає. У мене, як у людини, що займалася цими питаннями, є вже чітке уявлення, що там відбувалося. Тому я думаю, що війна, яка забрала життя майже півмільйона людей – це історична подія, що може знайти гідне відображення на кіноекранах. Над проектом зараз працює велика група сценаристів із Севастополя. Роботу над сценарієм ми плануємо завершити за два місяці.

 

– Ми відпрацьовували близько десяти ідей щодо фільму військово-патріотичної тематики. З’являлися різні ідеї, приміром, фільм із назвою «Резервісти», або «Контрактники» тощо. Остання пропонована назва була «Знову в бій ідуть старі» за участю тих самих героїв, які знімались у радянському фільмі (на сьогодні майже всі живі).

 

В Україні та Росії є кілька продюсерських компаній, яким ми пропонували синопсиси фільмів. І вони з цим синопсисом виїжджали на кіноринки, там спілкуювалися з дистрибуторами і вивчали ставлення до тієї чи іншої ідеї. Зокрема, в яких країнах може бути прокат цього фільму. І коли двадцять людей кажуть, що такий фільм не візьмуть, коли ми, приміром, розуміли, що в Росії тема українських контрактників, подана навіть у гумористичному чи іншому вигляді, нікому не цікава, то ми продовжували пошуки далі. І врешті-решт дійшли до цієї теми. Щодо кримської війни всі дистрибутори, з якими ми говорили, сказали: якщо буде такий фільм – ми готові його взяти.

 

– Щодо фільму, присвяченого Кримській війні, ми розраховуємо і на Росію, яка брала участь у цій війні, і на Англію, Францію та Туреччину. Це саме ті країни, які брали участь у цій війні. Тому не можна казати, що це буде саме українська стрічка, адже ми передбачаємо міжнародний проект.

 

– Зараз триває робота над сценарієм. Поки немає остаточного варіанту сценарію, ми вели тільки попередні розмови, але зацікавленість до цієї теми вже є і з боку державних, і з боку комерційних структур. Наприклад, як тільки росіянам стало відомо, що ми працюватимемо над цією темою, у Криму одразу з’явилися представники двох російських кіностудій – «Студії Три Те» та менш відомої казахсько-німецької кіностудії. Вони спілкувалися з тими ж істориками, що і ми. Вони теж збирають матеріали за подіями цієї війн і, можливо, хочуть знімати такий фільм.

 

– Про це ще рано говорити, оскільки сценарій ще не готовий остаточно. Коли ми обговорювали цей проект на засіданні творчої групи, то участь у ньому брали представники українських продюсерських центрів «Студія "САГА-ТБ"», «Інсайт-медіа» та «СІВ-медіа продакшн» (Російська Федерація) і кіностудії «Баррандов» (Чеська Республіка). Але це не означає, що співпрацюватимемо саме з ними. Адже ми готові до співпраці зі всіма зацікавленими компаніями.

 

Зараз ми займаємось пошуком режисера і поки не розглядаємо жодної кандидатури в Україні та Росії. Цей фільм передбачає зйомки батальних сцен із дуже великою кількістю масовки – декілька тисяч чоловік. Ми плануємо, що за рівнем батальних сцен проект можна буде порівняти лише з фільмом «Війна та мир». Режисера з таким досвідом в Україні немає, такі режисери, можливо, є у Росії, але ми б не хотіли залучати до роботи над фільмом російського режисера. Тому ми розглядаємо кандидатури з інших країн.

 

– Наприкінці минулого року на нараді у Міністерстві культури були представники продюсерських центрів та різних фінансових структур, де розглядався цей проект. І Ганна Чміль наголосила, що держава буде готова частково профінансувати проект. Сума, яка буде виділена цей проект, відома, але я думаю, про це ще рано казати.

 

– Тут справа не в тому, скільки відсотків, а скільки дозволяє законодавство. Це буде незначна частина від бюджету фільму – 10%.

 

– Тут є кілька варіантів. Варіант перший – ми можемо створити, як у Росії, Фонд підтримки патріотичного кіно, і за рахунок цього фонду фінансувати фільм. У Росії цей фонд має щорічний бюджет у декілька десятків мільйонів доларів. Другий шлях – це залучення вітчизняних інвесторів та інвесторів із Англії, Франції та Туреччини. Інших шляхів фінансування я поки що не бачу. Реальнішим є другий шлях, бо створення фонду потребує тривалого часу, і я не знаю, хто в Україні може бути основним інвестором цього фонду. Адже в Росії основні гроші на діяльність фонду виділяють металургійні та нікелеві комбінати. Не виключаю, що в Україні колись – може, не такі великі гроші, але певні кошти вкладатимуться у подібний фонд.  Створення цього фонду можливе лише за умови підтримки найвищими посадовими особами держави. В Росії фонд патріотичного кіно створений за підтримки Президента та Державної думи.

А переговори з українськими та іноземними інвесторами ми розпочнемо, коли матимемо остаточний варіант сценарію. Презентувати проект ми збираємося десь 6-11 серпня під час Першого міжнародного фестивалю історії «Табір під Балаклавою». Там ми й почнемо пошук партнерів для реалізації проекту.

 

– Перш за все, це пропаганда нашої історичної дійсності. Як сьогодні кажуть, «Севастополь – город русской славы». Але вибачте, будь-який фахівець із історії скаже, що основні герої кримської війни – це моряки. А звідки вони брались? 99% кораблів, що брали участь у війні, будувались у Херсоні та Миколаєві. Всього шість кораблів за два роки до початку цієї війни було побудовано в Англії. А екіпаж цих кораблів формувався там, де ці кораблі будувалися. Тобто, герої цієї війни – українці. Можу сказати, що жодних викривлень у фільмі не буде, все зніматиметься чітко за історичними фактами

 

– Усі засоби, які використовуються для комерційного фільму (а це комерційний фільм), будуть використовуватись.

 

– Сам фільм за історичними подіями має бути дуже цікавим з боку картинки: артилерія, вибухи, різні засоби імітації. Тому такі зйомки реально можна буде здійснити на якомусь полігоні Міністерства оборони. Оскільки війна проходила поблизу моря, то зйомки відбудуться у Криму. У нас є єдині побажання, які ми висловлюватимемо режисеру – щоб ролі другого плану або незначні ролі виконували військовослужбовці української армії.

 

– Ми впливаємо на процес на етапі сценарію. Як тільки робота над сценарієм буде завершено, ми оберемо режисера, і він почне свою роботу. Далі будуть тільки наші побажання. Режисер може переробити весь сценарій, і ми не будемо втручатися у творчу складову, як там виглядатиме той чи інший кадр. Але якщо режисер скаже, що матрос Кошка – мешканець Підмосков’я, то ми йому покажемо історичні документи, де йдеться про те, що він народився в Україні, а його дід був козаком. У такому плані ми будемо втручатися, щоб не перекручувались історичні факти.

 

– Мовою оригіналу. Ми вважаємо, що у фільмі українських матросів мають грати українці, і є історичні довідки, якою вони розмовляли мовою. У фільмі «Адмірал Нахімов» матрос Кошка спілкувався російською мовою, але насправді це було не так – якщо вірити церковним джерелам, вони розмовляли мовою, дуже близькою до сучасної української. Відповідно, англійці розмовлятимуть англійською, французи – французькою, росіяни – російською. Як далі ми озвучуватимемо фільм, поки ще не вирішено. Але як на мене, то краще за все робити це так, як робить Мел Гібcон: мовою оригіналу та субтитрування.

 

– Так. Але протягом останнього року, виконуючи національну програму розвитку військово-патріотичного кіновиробництва в Україні, ми брали участь в організації зйомок двох повнометражних художніх кінокартин російських виробників – «Код апокаліпсиса» Російського Фонду підтримки патріотичного кіно та «Обитаемый остров» режисера Бондарчука.

 

– Бондарчук звернувся до Гриценка за допомогою, і ми її надали. У фільмі ви побачите близько 12 танків – це танки української армії; інопланетяни у кадрах – це теж українська армія; все, що там вибухає – це теж українська армія. Цей фільм був для нас хорошим досвідом. Ми спостерігали за тим, як це робиться, щоб ми могли взяти у реалізацію великий кінопроект.

 

– Як тільки ми побачимо цікаву ідею не лише в плані агітації, а й просто комерційного кіно, ми тут же будемо готові підтримати цей проект. Є дуже багато варіантів фінансування фільму.

 

– Які плани у Міністерства оборони щодо інших телевізійних чи кінопроектів?

– Свою нішу на телевізійному ринку Міністерство оборони навряд чи буде розширювати. Бо є досвід тієї ж Росії – телеканал «Звезда». Раніше російське Міноборони залишало за собою 49% цього каналу. Але два роки тому постало питання відмовитися від цієї ідеї, бо телеканал потребує великих грошей. А от кіновиробництво на сьогодні є ефективнішим.

 

– Поки ми працюємо тільки з Першим національним та УТР. Цього року ми плануємо знімати документальний фільм про участь армії у долі безпритульних дітей. Цей фільм також з’явиться на Першому національному. Але поки телевиробництво відходить на другий план і ми кидаємо всі сили на розробку цього кінопроекту. Розширювати співпрацю з телеканалами ми, звичайно, хочемо, але не завжди є така зацікавленість із боку каналів. Два роки тому ми запропонували каналу «Інтер» трихвилинні блоки у ранкову програму на тему специфіки армійського життя. Але після зміни керівництва ця тема вже не розвивалась. Тепер ми плануємо поновлювати переговори з новим керівництвом.