Я не був прихильником публічного обговорення проблем Медіа-профспілки, хоча б через те, що доведеться виносити сміття з хати. Його там вдосталь. І, зазначу, не через мене. Таке вже господарство дісталося мені в лютому місяці.

 

Я щиро вважаю, що профспілці потрібен потужний рестарт.

 

Але сам голова, хоч ким би він був, не спроможний змінити поточний стан справ. Бо голова – не чаклун, не Санта Клаус та не філантроп.

 

У профспілки є кілька очевидних проблем.

 

Найперша – мотиваційна.

 

Що може заохотити людей до вступу, перебування у профспілці та сплаті щомісячних внесків?

 

Абсолютно нічого.

 

Тимчасовий стимул, коли профспілка виконує роль чи то швидкої допомоги, чи пожежної команди у «розрулюванні» різноманітних, в тому числі сумнівних трудових конфліктів, не є надійною основою для ефективної діяльності.

 

Що має ґарантувати профспілка своїм членам? Захист та підтримку, солідарну допомогу та преференції.

 

Чи є цінним на поточний момент членський квиток? Ні.

 

Відсутність мотиваційної частини породжує наступну проблему: вкрай незадовільну сплату членських внесків.

 

Я не буду деталізувати усі проблеми, які це породжує. Але факт лишається фактом – профспілка не здатна себе утримувати. І це - навіть за умов, що і, голова й заступники працюють у профспілці суто на громадських засадах.

 

Але у нас немає достатньої кількості коштів, аби утримувати офіс та оплачувати зв’язок.

 

Чи може за таких умов профспілка бути ефективною? Не треба бути супер-менеджером, щоби дати негативну відповідь.

 

Я ж категорично проти грантової підтримки на інституційну діяльність профспілки. Бо це елементарно розбещує.

 

Профспілка має бути самодостатньою та утримувати себе сама. В іншому випадку вона просто не потрібна.

 

Для ентузіастів «громадського» характеру діяльності профспілки можу лише порадити надати власне помешкання під офіс та на волонтерських, безоплатних засадах займатися організаційною структурою, розсилкою мейлів, підтримкою сайту тощо. І взагалі - очолити процес, замість того, аби писати монологи на «Детектор медіа».

 

Наша профспілка має бути престижним професійним клубом. Плани, як це зробити, є. Необхідна лише дрібничка – дієва виконавча структура. Люди, яких би ми найняли на роботу. В іншому випадку, якщо я персонально буду займатися усіма організаційними питаннями на безоплатній основі, то, боюся, через місяць вдячні профспілчани можуть носити квіти на могилку.

 

Я ще не бачив вдалого прикладу побудови роботи будь-якої, чи то громадської, чи суто комерційної організації без урахування реалій життя. Себто без чіткої організації роботи з персональною відповідальністю, чітким таймінгом та виконанням поставлених задач та досягнення цілей за умов належного фінансування.

 

З менеджерської точки зору взагалі немає різниці у характері організації. В основу все одно лягає усталена бізнес-схема. В іншому випадку організація нежиттєздатна.

 

Тож бути чи не бути профспілці? Її доля, хоч як це банально, у руках її членів.

 

Безглуздого листування відносно обговорення мого бачення діяльності профспілки не вестиму. Натомість, відкритий до пропозицій адекватних людей та охочих долучитися до налагодження ефективної діяльності профспілки.

 

Мейл простий: r@skrypin.info