— Фільм російсько-український. У чому полягає внесок України в цю картину?

— Кінокартину “Блаженна” пов’язує з Україною і географія зйомок — Одеса, Київ, Ялта,— і значна фінансова участь наших українських співпродюсерів, і навіть моє власне походження, адже я — одесит. У фільмі задіяно багато українських акторів, наприклад, Олексій Вертинський створив яскравий образ бомжа, який є одним із персонажів фільму, що найбільше запам’ятовується. Ада Роговцева зіграла невелику, але дуже важливу роль бабусі героїні. Одну зі сцен фільму мали знімати в Московському метрополітені, дозвіл на повноцінні зйомки в якому отримати не вдалося. Таким чином, героїня сідає у поїзд на станції московського метро “Воробьевы горы”, а виходить на наступній уже “начебто московського”, а насправді — київського метро.

— Участь української сторони у створенні фільму — це розрахунок на патріотичні почуття українських глядачів?

— Я досі залишаюся громадянином України. Проте, працюючи і живучи і в Росії, і в Україні, ніколи не розділяв для себе ці дві країни. У нас було і залишається дуже багато спільного, та хоча я і не ставив для себе такого завдання, але в картині “Блаженна” абсолютно органічно злилися епізоди, зняті в Москві, Києві, Одесі, Ялті та Касимові (Рязанська область). Українські та російські актори чудово співпрацювали у знімальній групі, яка складалася з представників обох країн. Тому розрахунок був лише на те, щоб зробити по-справжньому чудове, серйозне та цікаве кіно, а творча та технічна співпраця Росії та України цьому повністю сприяла.

— Хто вже мав можливість переглянути фільм? Яка перша реакція на нього?

— Фільм брав участь у 41 Міжнародному кінофестивалі у Х’юстоні, США, який завершується 20 квітня, де його відібрали до головного конкурсу з 500 інших фільмів та відзначили Призом “Silver Remi Award”. Проте не менше, а, можливо, навіть і більше порадувала реакція глядачів, серед яких були не лише наші співвітчизники, а й американці, яким “Блаженна” дуже сподобалася. Кінофестиваль у Х’юстоні — перший, на якому картину представили в конкурсі. У Тамбові на Першому фестивалі духовного кіно “Десять заповідей” “Блаженна” була фільмом-відкриттям, на Каїрському кінофестивалі відбулася міжнародна прем’єра. Сьогодні фільм також запросили до Мексики на серпневий “The Monterrey International Film Festival” та Індії на “Kolkata Film Festival”, який відбудеться у листопаді.

— Чи справді є попит на тему кохання, яке перемагає життєві труднощі сьогодні, в епоху загального прагнення людей до перемог в середовищі соціально-економічному? На Ваш погляд, чи матиме фільм успіх серед прагматиків?

— Я не ставив за мету обирати тему фільму “на злобу дня”, проте, вважаю, що ідея всепереможної любові була не менш важливою і в минулі часи, і нині. Так, сьогодні пріоритети більшості людей знаходяться у площині економічного збагачення, і в нашому фільмі є такий герой — Роман, його роль зіграв Данило Страхов. Роман — сучасний успішний бізнесмен, зустрічає на своєму шляху Олександру (Каріна Разумовська) — дівчину, яка живе поза матеріальними цінностями. Він є заручником сьогоднішнього часу, котрий зрештою й віддаляє його від Олександри. Будучи прагматиком за своєю суттю, він зробить свій вибір, проте і тоді в очах Олександри не побачить осуду.

Успіх будь-якого фільму складно передбачити, але в одному я впевнений: і романтики, і прагматики знайдуть у “Блаженній” своїх героїв.

— Останнє запитання. Як ви прогнозуєте, чи відрізнятиметься реакція російського та українського глядача на кінострічку?

— Я не бачу різниці між російськими і українськими глядачами. Для мене будь-яка людина, яка прийшла в кінотеатр,— це співрозмовник, котрому я хотів би розповісти історію, що має моменти дотику не стільки географічного чи політичного порядку, скільки духовного. Можливо, саме для того, щоб національні питання не заважали сприймати головну ідею в “Блаженній” і переплелася так щільно участь двох країн — Росії та України.

Розмовляв Дмитро Козонак, спеціально для «Хрещатика»