Відкритий лист власника медіа-холдинга «Обоз.UA» Михайла Бродського журналістській спільноті й колишньому головному редакторові «Московського кореспондента» Григорію Нехорошеву

 

Як мені стало відомо, кілька днів тому було закрито газету «Московский корреспондент», сайт газети  www.moscor.ru у цей момент також недосяжний. Відбулося це після того, як газета надрукувала матеріал про те, що президент Росії В. Путін нібито розлучився з дружиною Людмилою й збирається побратися з гімнасткою Аліною Кабаєвою. Реакція Путіна була жорсткою, він категорично спростував ці плітки, супроводжуючи це дивним зауваженням,  що він «завжди негативно ставився до тих, хто з якимось грипозним носом і зі своїми еротичними фантазіями лізе в чуже життя». Обізнані джерела вказують, що цей пасаж стосувався власника газети, відомого політика й бізнесмена Олександра Лебедєва, що саме хворів на грип. Настільки жорстка реакція президента, цілком ймовірно, змусила А.Лебедєва припинити видання газети «Московський кореспондент». Потім стало відомо, що співробітники ФСБ Росії провели бесіди зі співробітниками газети, вилучили матеріали й сервера, а головного редактора «Московского корреспондента» Григорія Нехорошева затримали й допитали.

 

Підсумком усього цього стала відставка Григорія Нехорошева з посади головного редактора «Московского корреспондента» й, цілком ймовірно, заборона на професію для цього журналіста в Росії. Я, як людина, що чимало постраждала в боротьбі за свободу слова в Україні, був арештований і провів в ув’язненні більше 40 днів, як політик, що скасував драконівські заборони на публікації, не можу залишитися байдужим. Я закликаю журналістське співтовариство рішуче засудити подібні «розборки» (іншого слова немає) з журналістами. Я звертаюся до власників і працівників всіх засобів масової інформації із проханням не залишатися байдужими, спостерігаючи, як розправляються в Росії з журналістами, які всього лише намагаються інформувати, донести до читача чи глядача те, що їм стало відомо, а у відповідь зазнають переслідувань і образ. Звичайно, радує той факт, що журналістів поки не почали «мочити в сортирах», хоча кількість загиблих за останні кілька років російських журналістів просто «зашкалює». 

 

Я не зміг додзвонитися до Григорія Нехорошева, щоб висловити йому підтримку, його телефони не відповідають. Я дуже сподіваюся, що він все-таки на волі, і може самостійно приймати рішення. Я не знаю, як далі складеться його доля. Але якщо після настільки жорсткої реакції президента на цю, на мій погляд, необразливу інформацію, Григорій не зможе знайти роботу в Росії, нехай він знає, що у вільній Україні він завжди зможе працювати за фахом. Я особисто запрошую його на роботу в «Обозреватель», де він зможе реалізувати всі свої плани, не зважаючи на власть предержащих. Ну а Україна, гадаю, зможе надати йому захист і статус біженця, як уже неодноразово робила це раніше.

 

Я впевнений, що в Україні Григорій Нехорошев зможе присвятити себе обраному шляху. Довести, що свобода слова – не порожній звук, і що у вільній країні кожен журналіст може працювати так, як вважає за потрібне.  Апелюючи тільки до закону країни, власної совісті й інтересам видання, а не до думки президентів, міністрів чи генералів.

 

Михайло Бродський