27 березня Президент нарешті зібрав увесь цвіт нації, себто інтелігенцію, в національну оперу та оголосив мобілізацію всіх національно-патріотичних інтелігентських м’язів проти інформаційно-психологічної експансії. Загалом наш Президент полюбляє подібну риторику з царини абстрактних категорій, як, зрештою, і саме поняття «інтелігенція». Насправді замислитись є на чим, та от чи є кому?

 

Прагматичні космополітичні менеджери, зокрема телевізійні, наполягають на тому, що народ обирає телевізійний продукт сусідів, бо він якісніший. Стосовно якості можна було би посперечатись, але божевільний «Дом-2» як процвітав, так і процвітатиме, бо власної «хати» для молоді нема і не буде. Та й бажання будувати її не видно. Сковородинці-патріоти закликають захищати і шанувати рідне. Панове, а що захищати? «Аудієнцію», появи «Свободи» чи, може, канал «Культура»? Безперечно, на всіх каналах трапляються просвітлення, але вони сприймаються радше як виняток, а не правило.

 

Колись я намагався словом підтримати такі проекти, як «Книга UA» на Першому національному та «Book City» («Сіті»), щось наївно радив, але згодом переконався, що творці програм не хочуть (або не вміють) робити власні проекти сучасними, цікавими, інтелектуальними.

 

Перша і нині нагадує воскреслого релікта часів УТ-1, друга – «міжсобойчик» десятка розпіарених письменників, що вдають із себе метрів. Сміх та й годі. Нахрапом змусити телеменеджерів творити власний продукт не вийде, він потребує солідних коштів, а їх під наші проекти дають дуже-дуже важко. Тому наші козачки-режисери, оператори, відеоінженери працюють для російського ринку, відтак наші юнаки мріють стати кадетами, а не богунівцями.

 

Прикро, але інформаційні змагання ми програли ще на початку дев’яностих, а зараз скликаємо РНБО, яка, на жаль, безсила вплинути на розвиток подій у цьому надважливому сегменті суспільного життя. Зауважмо, як протягом останніх кількох років на телебаченні поменшало державної мови. Майже всі розважальні програми на Новому каналі, «Інтері» та інших – російськомовні. Невже нема україномовних ведучих, чи це позиція?!

 

Слухав я розлогі монологи Президента, і запитань виникало більше, аніж відповідей. Хто на них відповість? Де шукати «могилку» замордованого ще при народженні суспільного телебачення? Де можна дізнатися про державні програми і технології захисту національного інформаційного простору? Питанням нема кінця, відповідей – нуль. Безпорадних, як відомо, простіше бити, от і б’ють нас не лише газовою трубою, а й словом, а воно, як відомо, вогняний меч.