Це – не позиція ІТК, а лише перша і досить стримана реакція на матеріал людини, яка начебто пише українською, проте без Росії обійтися не може.

 

Спочатку прошу мене вибачити, але я не знаю, хто такий Микола Кульчинський. Олега Попенка знаю, причому – особисто. Костянтина Ернста – також знаю, і також особисто. А ще я знаю – і це можна продемонструвати тим же посиланням на сайт російського «Індустріального комітету ЗМІ» – що ця організація фактично не існує з 2004 року, хоча з’явилася лише у 2003-му (український ІТК було створено у 2001).

 

Ще я знаю, що метою появи українського ІТК було створення системи досліджень телевізійної аудиторії для об’єктивної оцінки рекламних можливостей телеканалів. Отже, для прозорості цієї діяльності до ІТК були запрошені і рекламні агенції та найбільші рекламодавці. Ані ринок радійної реклами, ані ринок реклами у пресі поки ще не готовий до того ступеню прозорості, який – із щосекундною дискретністю – забезпечує створена і профінансована ІТК система.

 

Саме цю функцію ІТК виконує успішно вже майже 7 років. Паралельно розвиваючи інші напрямки у самоорганізації телеіндустрії, фінансуючи певні програми, у тому числі  і єдину на сьогодні премію у галузі телебачення «Телетріумф».

 

Чи варто розтлумачувати сенс створення російського «Індустріального комітету ЗМІ»? Сайт, який налічує лише 5 сторінок, зробить це більш красномовно. На сайті – окрім переліку учасників – 2 документи: один – датований квітнем 2003 року проект закону про ЗМІ, так і не побачив світ, другий – так звана «Антитерористична конвенція», тобто перелік правил поведінки ЗМІ при висвітленні терактів, яка, власне, була приводом як для створення «ІК ЗМІ», так і для припинення його діяльності.

 

Хочете, аби дієвість індустріального об’єднання українських телеканалів досягла рівня російського аналогу? Тоді росіяни точно обрегочуться. Уявіть собі…