Журналістові потрібна інформація. Бажано достовірна. Бажано надана швидко. Але до такої ідеальної моделі виконання журналістом власних професійних завдань ще далеко. Не завжди на запит журналіста чи редакції надається повна інформація. Бувають випадки, коли інформація надається, але невчасно. Буває й таке, що трудівника-журналіста відправляють куди подалі з його інформаційними запитами. Що ж робити у такому випадку? Звичайно ж, не йти у запропонованому напрямку, а вимагати сатисфакції! Право на нашому боці.

 

Притягнути до кримінальної відповідальності за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів у випадку неналежного задоволення інформаційного запиту (див. попередню статтю) практично неможливо. Однак можна задовольнитися «іншою зброєю». Винну особу можна спробувати притягнути до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Причому відповідальність «кривдника» може наступати за:

- неправомірну відмову в наданні інформації,

- несвоєчасне надання інформації,

- неповне надання інформації,

- надання інформації, що не відповідає дійсності.

 

При цьому обов’язковою вимогою «сатисфакції» є той факт, що запитувана інформація підлягає наданню відповідно до законів України «Про інформацію», «Про звернення громадян» та «Про доступ до судових рішень».

 

Безумовно, у найближчому майбутньому перелік законів, які стануть основою для визначення законності вимог журналіста, поповниться законом «Про доступ до публічної інформації», у громадському обговоренні положень якого не просто бажано взяти участь, а НЕОБХІДНО попрацювати, аби чітко знати і розуміти свої правові переваги у майбутніх «дуелях»!

 

Який же розмір «сатисфакції»? Перше – це сам факт визнання неправомірних дій «ненадавача» інформації. Друге – накладення штрафу на таку посадову особу від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (множимо на 17 грн.). Повторне ж протягом року вчинення подібного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

До речі, Закон України «Про боротьбу з корупцією» передбачає, що державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права «відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію». Тобто, «сатисфакцію» відносно таких осіб можна буде отримати на підставі Закону України «Про боротьбу з корупцією».

 

Однак повернімося до КУпАП. Звичайно, відповідь на законний запит журналіста підписуватиме перша особа органу, установи тощо або ж її заступник. Розуміємо, що в більшості випадків такі громадяни, м’яко кажучи, не є «пересічними». Тому готуймося до серйозної «дуелі» з «монолітним кривдником» :)

 

Звертаємо увагу на, здавалось би, прості, але водночас важливі елементи «дуельно-правових» засобів атаки і захисту. Посадові особи, відповідно до КУпАП, підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з недодержанням установлених правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків. Тепер щодо місця і часу «дуелі». Адміністративне стягнення може бути накладено на «кривдника» не пізніш як через два місяці з дня вчинення (виявлення) правопорушення.

 

Хто ж буде «секундантом» журналіста? КУпАП каже: право складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 212-3 має прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури. До нього і звертаємося з відповідною заявою про порушення нашого права на інформацію.

 

У протоколі прокурора чи його помічника має зазначатися: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є (про них – нижче); пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

 

Протокол підписується особою, яка його склала, й особою, яка вчинила адміністративне правопорушення; при наявності свідків і потерпілих (а ними можуть бути і журналісти) протокол може бути підписано також і цими особами.

 

Що ж далі у нашій «дуелі»? Протокол та інші документи надсилаються до суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення. Відповідна справа про адміністративне правопорушення розглядається протягом 15 днів з моменту одержання судом протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

 

І що ж, «дуель» закінчено? Аж ніяк – треба робити останній «випад» :). Журналіст у справі про адміністративне правопорушення може виступати в якості потерпілого (особи, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду). При цьому право України наділяє «дуелянта» такими «тактичними» можливостями: знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову у справі про адміністративне правопорушення. Журналіст може бути і свідком (особа, про котру відомо, що вона знає якісь обставини у справі) – може давати правдиві пояснення, повідомляти все відоме йому у справі і відповідати на поставлені судом запитання.

 

Отож, не такий страшний чорт, як його малюють. Озброєний світлими помислами, законними засобами і належними правовими знаннями, журналіст легко переможе в «дуелі» за право на інформацію.