Мовляв, прем’єр-міністр пані Тимошенко вкрай невдоволена тим, що новостворений та дуже таємничий поки що державний секретаріат та відома, але поки що малозрозуміла нова Рада національної безпеки та оборони намагаються перебрати на себе функції її, пані Тимошенко, уряду. Це було повідомлено на самому початку вечірніх випусків новин і подано як найбільша сенсація дня.

Ті, хто мав час та бажання прочитати товсту та серйозну газету під назвою «Дзеркало тижня», були більш-менш готовими до такого несподіваного виверту інформаційний подій, прочитавши там статтю Сергія Рахманіна «про монстра». Але ж переважна частина заклопотаних буднями людей усе ж геть не підготовлені до таких випробувань. Тому вони щільніше втиснулися у домашні крісла, замовкли й навіть припинили жувати вечірні бутерброди із чаєм…

Насправді, і це гранично спокійно зазначила в репортажах, але пізніше, навіть сама пані прем’єр, мова йде лише про пересічні речі: узгодження, взагалі кажучи, нових речей, нових підходів до нових завдань нової ж влади. Тому викликає щирий подив устремління провідних вітчизняних медіа до удаваної сенсаційності та необережне намагання роздмухати непотрібний вогонь протистоянь. Це – не гуманно.

Так, новій владі поки що не вдається досягати обіцяної привселюдно й неодноразово справжньої прозорості. Це, безперечно, також не дуже гуманно.

Так, дійсно важко не погодитися із автором статті у «Дзеркалі тижня», що нова структура на місці адміністрації Кучми дуже нагадує попередню. Але ж і прем’єр-міністр, і держсекретар, і голова РНБО, і президент – одна команда. Вони довели це насправді.

І вони доволі близькі люди. А відомо, що близькі люди між собою обмінюються лише недоліками…

Тож ніякої сенсації, а тим більше розбрату немає. Можливо, вони ще попереду… Тому оголошувати про них тепер через засоби масової інформації передчасно.

Жінки менше всього розмовляють у лютому, бо лютий – найкоротший місяць. Чоловіки ж роблять подарунки жінкам на початку березня. В знак подяки. За лютий…

Почекаймо березня.