Рената Литвинова перемогла ще одну красуню, але особливо не втішалась, адже для неї це так звично.

 

На жаль, у самій Світлані давно зламався стоп-кран, що зумів би її утримувати від майже нав’язливого бажання будь-якою ціною затьмарити, перевершити і пересяяти свого героя.

 

Світлана Вольнова дуже хотіла стати телезіркою, і завдяки неймовірним зусиллям та затятій наполегливості їй таки підкорився телевізійний ящик, хоча і не з першої спроби. Мета створити провокативне ток-шоу втілилась у реальність на молодіжному каналі М1. Відтепер українська молодь сповна може насолоджуватись її зрілими вольностями.

 

Певна річ, мені подобається Вольнова-ведуча, бо я за те, щоб наше провінційне за формою та змістом телебачення подразнювали такі персоналії. Посудіть самі – Діма Коляденко, Світлана Вольнова та Катя Осадча, ось вам і весь гламур вітчизняних блакитних екранів. Мізерно, чи не так? Дійсно, я симпатизую Світлані Вольновій, але істина, як відомо ще з античних часів, понад усе!

 

Коли впевнена та розкута Світлана «вольнічає» з українськими зірками, споглядаючи на них із висот власного життєвого досвіду та мудрості прочитаних книг, виходить цікаво, навіть прикольно. Правда, заявлених провокацій особисто я у «вольностях» не зустрічав, хоча допускаю, що вони можливі. Вольнова вміє слухати і чути, а також володіє особистою доскіпливою методою «загону» бідолашної зірки в п’ятий кут. Якраз саме цього вміння бракує багатьом чоловікам, що працюють у подібних форматах. Так, Вольновій вистачає хисту, але, на жаль, у ній самій давно зламався стоп-кран, що зумів би її утримувати від майже нав’язливого бажання будь-якою ціною затьмарити, перевершити і пересяяти свого героя.

 

Мабуть, так би воно все і продовжувалося, коли б одного разу в шоу не з’явилася найзагадковіша зірка російської субкультури – Рената Литвинова.

 

Вишукано аскетична, в суконці а-ля Коко Шанель, чорних панчохах, із переплетеними ніжками і чарівним придиханням, вона нагадувала чорного янгола-дивака. Наша Свєта, навпаки, була подібна новорічній ялинці, що прикрасила єврейська родина. Все блищало! Уже з перших запитань стало зрозуміло – «нє по Сєньке шапка». Світлана почувалася подавленою, зніяковілою, наче білий кролик перед удавом. Її спроби втягнути Литвинову в чисто «бабській трьоп» провалювалися на кожному запитанні.

 

Вольнова: «Вам не здається, що чоловіки перестають бути актуальними?»

Литвинова: «А навіщо тоді ви про них запитуєте…»

Вольнова: «…він не відповідав вашим вимогам?»

Литвинова: «…можливо, це я не відповідала…»

 

До речі, Литвинова давно відповіла на подібні запитання: «Мужчини нічим не зобов’язані жінкам». Можливо, з цієї цитати слід було все розпочинати, запитавши у чарівної Ренати, що вона мала на увазі.

 

Звісно, до подібного Вольнова була не готова, тому виглядала дуже непереконливо і все втрачала і втрачала ініціативу. Навіть поміняла тональність голосу, замість холодного дзвону срібла було кошаче «вуркотіння». Рената поводилася підступно доброзичливо і на півслові обривала небажане запитання. Про провокації годі й думати, при такому розкладі найголовніше дотягти до фіналу.

 

Насправді, програма вийшла і не погана, і не хороша. Ні про що конкретно, конкретно ні про що! Рената перемогла ще одну красуню, але особливо не втішалась, адже для неї це так звично.

 

Світлана Вольнова, без перебільшень, пережила внутрішню поразку гіперболізованого власного его, що може стати для неї гарним уроком на майбутнє: ототожнювати себе з зірками та проводити паралелі долі особистої з їх долями не варто, навіть небезпечно.