У відповідь на опубліковану «Детектор медіаю» статтю Миколи Кульчинського «Коли ж нарешті буде Дворський?» генеральний продюсер каналів М1 та «М2-Естрада» поділився своїми міркуваннями щодо сучасного стану української естради.
Я знаю, де Дворський.
Але, скоріш за все, відповідь мало кому сподобається. Бо вона – з тієї самої книжки, яку піарять останні кілька днів усі медіа. Маю на увазі
збірку української лайки.
Так, вони – і Дворський, і Зінкевич – саме там. Причому знаю це з власного досвіду, адже вже скоро рік, як ми робимо канал «М2-Естрада».
За концепцією і самою назвою наш канал присвячений естрадній музиці, і поява каналу була спричинена тим, що саме традиційна українська естрада – це феномен, аналогії якому навряд чи можна знайти будь-де у світі.
Дивно, але тільки в України сталося так, що «розірвався зв’язок часів», і музика середини 70-х у тих самих сімдесятих і залишилась, а наприкінці вісімдесятих народилася нова українська музика, якою естрадною вже й не назвеш. Точка відліку нової української музики – фестиваль «Червона рута» – перекреслила пісню «Червона рута». І крім петриненківської «України», яка дивним чином з’явилась у Чернівцях, той фестиваль дав поштовх левкам-дуркам, «підпільним кіндратам», «наркоманам на городі»…
Українська поп-музика – від Ірини Білик до Лами, від Олександра Пономарьова до Without Limits розвивалась без будь-якого огляду на минуле. Лише Софія Ротару пов’язує ці два покоління, але навіть страшно подумати, що сталося це завдяки її переїзду до Москви…
Врешті-решт, саме в Україні живе те саме поняття «традиційна естрада», і живуть люди, з якими ми пов’язуємо це поняття – Микола Мозговий, Павло Зібров, Лілія Сандулеса, Алла Кудлай… І, на щастя, вони мають сили та фінанси, щоб знімати кліпи, телеверсії концертів.
А де ж Дворський і Зінкевич? – спитаєте ви. Відповім: в архівах. В архівах «Укртелефільму», яких «завдяки» судовим тяганинам неможливо дістатися вже майже рік, а також в архівах НТКУ, де свого часу не могли скласти ціни на послугу перегону, а потім почали процес реорганізації, який, здається, триватиме вічно. При цьому ми не маємо жодних проблем із архівним відео Шарля Азнавура або Барбари Стрейзанд, щоправда, отримуємо їх з інших джерел.
Хочу звернути увагу: ми хочемо показувати Дворського і Зінкевича, бо це – наш формат. Але не маємо такої можливості. Сподіваюсь, поки що.
Валентин Коваль, генеральний продюсер каналів М1 та «М2-Естрада».
