Була собі на 5-му каналі гарна тележурналістка Христина Бондаренко. І робила вона лаконічні та змістовні репортажі на різноманітні резонансні теми, яких у нашій казковій країні завжди нівроку. Автор цих рядків також відзначав хист пані Бондаренко подавати звичну подію (страйк, наприклад) у досить незвичному ракурсі, навіть іронічно, але необразливо… Та не даремно колись вигадали прислів’я про солдата, що мріє стати генералом. Не знаю, чи був цей наполеонівський план у нашої Христини від найпершої ж появи на телевізії, чи визрівав поступово, та нещодавно з першокласного репортера Христина одразу перейшла у розряд дуже посередніх телеведучих ток-шоу «Проти всіх», а відтак поповнила список українських жіночок на телебаченні із діагнозом «опраманія».

 

Кажуть, що у великих слід учитися, навіть наслідувати їх. Не даремно художники багато копіюють. На жаль, у нашому випадку майже всі жіночі ток-шоу мавпують легендарну Опру, з паталогічним ентузіазмом кидаючись у вирішення найболючіших проблем соціуму, забувши, що ми не у Штатах. Якщо сама Христина Бондаренко не розуміє, що бути ведучою ток-шоу – м’яко кажучи, не її формат, то невже на 5-му в неї нема щирих друзів, котрі можуть про це чесно сказати?! Навіщо виставляти справді гарного професіонала репортажу в усіх найневигідніших для неї сенсах, починаючи з крупних планів і закінчуючи дивною новацією ставання навколішки перед візаві, не кажучи вже про перевантаження програми «викриттями».

 

У бажанні бути справедливим я чесно прагнув зрозуміти, чому Христина виглядає в кадрі так безглуздо й комічно. Ставка продюсерів на одвічне жіноче бажання «хмари розвести руками», звісно, працює, та щоразу виглядає все відверто спекулятивніше.

 

«Я болтлівая, – кокетувала Христина в останній програмі. – Чи змогла б я стати аферисткою?». До речі, чомусь вживалось саме це слово замість українського «шахрайство», «шахрай», «шахрайка». Так от, ані шахрайкою, дякувати Господу, ані цікавою ведучою, на жаль, Христина бути не може, бо в цих двох непоєднуваних «амплуа» треба вміти слухати і чути. Христина слухати не вміє, вона репортер, їй хочеться говорити самій, а в ток-шоу повинні говорити герої. А ще Христина не може утриматися від так званих висновків, що більше змахують на ярлики типу: «ви песиміст», «а ви притягуєте до себе негатив». Якщо у програмі присутній психолог, то лише він має право на подібні твердження.

 

Особисто я так і не зрозумів – проти чого і кого Христина (хоча ж – проти всіх і вся, за її твердженням) «шукала правду». Ну шукала, і що знайшла?! В результаті ані шоу, ані правди – суцільна тягомотина, в якій ведуча погрузла по саме годі.

 

Ток-шоу «Проти всіх» – відверто слабке і невизріле, без чіткої концепції та сценарію. Христина не імпровізатор, тому і ставить запитання ні в тин ні в ворота; сідає на кілька секунд, потім підхоплюється і біжить в іншій бік, а то й зовсім, бідолашна, стає навколішки. Відтак жодну заявлену історію не було як слід висвітлено. Звичайний підбір смажених фактів, жодної гідної поради, тим паче користі, від участі в ток-шоу.

 

5-й потребує оновлення в усіх можливих варіантах, формах і форматах. Не зашкодило б і подібне шоу, але доведене до відповідності форми та змісту. Дуже шкода, але Христина Бондаренко не шоувумен і, як засвідчила остання програма, навряд чи нею стане. На щастя, це зовсім не катастрофа, бо в неї є інший вдалий досвід.