Це не простий заголовок, це крик душі, хоч як це патетично звучить. «Джинса» була і буде, принаймні її уже не викорінити із регіональних новин , де вона зараз активно процвітає. В цьому я пересвідчилась на власному досвіді.
Я навчаюсь на відділенні журналістики Харківського націнального університету ім. В. Н. Каразіна. На другому курсі стажувалася на одному з харківських каналів. Власне там і дізналась про існування «джинси». Перед зйомкою мені повідомили: їдемо на «джинсу». Що воно таке, зізнаюсь, уявлення не мала, але згодом зрозуміла: після зйомки нашу знімальну групу добряче накормили, а потім уже розказали, які синхрони давати в ефір, про що і про кого розповідати, а наостанок дали ще кілька «добрих» порад як зробити сюжет.Як виявилося згодом – це були друзі власника каналу, які наполегливо «рвалися» до влади. В результаті з'явився сюжет про те, які вони «добрі», а я почала розчаровуватись в новинарній тележурналістиці.
З того часу минуло два роки. Я пишу диплом на тему «Джинса в новинарних випусках як протиріччя професійним стандартам». На вибір теми мене наштовхнула Детектор медіа, яку я завжди охоче читаю. Написати вам мене змусив сьогоднішній день, проведений в одному з харківських ньюзрумів, де я проходжу практику. Отож, я врішила зняти сюжет, придумала актуальну, гостру і головне соціально значущу тему як для життя Харкова, але редактор коректно мені пояснив, що «з цією організацією ми дружимо», тому зняти сюжет про те, які вони «погані» він мені не дозволить. Власне, я й очікувала цієї відповіді, оскільки знала кому «співає дифірамби» цей канал. Але що мене найбільше вразило, сталося через годину, кои цей же редактор змушував відмовитися досвідченого репортера від зйомки цікавого, але неоплаченого сюжету, а натомість поїхати на якусь виставку, оскільки її організовували знову ж таки «друзі каналу».
Коли я подумаю, що мені рано чи пізно прийдеться робити «джинсу», а від цього в регіональних новинах, як я зрозуміла, не втечеш, в мене зникає будь-яке бажання реалізувати себе як репортер. Адже «джинса» - це не творчість, це «журналістська проституція», неповага до глядачів і все інше не менш негативне.
Людмила, м. Харків
