Дива в ефірі починаються з несподіваних та незаперечних фактів. Уже три роки телекомпанія «Видавництво «Глас» продукує досі єдиний в Україні просвітницький канал «Глас». Кабельне та супутникове мовлення покриває, окрім нашого простору, країни Європи, Близького Сходу та Північної Африки. «Глас» можуть дивитись понад 900 млн людей. Чи ми про це знаємо?

 

Майже все мовлення здійснюється українською мовою, хоча, хто хоче – в кадрі і поза ним говорить російською.

 

За географією «Глас» робить програми (окрім українських) про Росію, Ізраїль, Кіпр, Грецію, Білорусь, Польщу, Вірменію, Туреччину, Боснію та Герцеговину, Грузію, Молдову. Поруч із висвітленням теми православ’я, йдуть розповіді про католиків, греко-католиків, іудеїв, караїмів. Канал можна кваліфікувати як історико-культурний та просвітницький, адже він виховує. Своїми програмами «Глас» намагається працювати на відродження духовності українського народу, збирає мудрість із усього світу. А між тим довкола – тиша. У ЗМІ також…

 

А тепер про те, чого немає на «Гласі». Неймовірно, але факт: тут немає реклами. Жодної – ані комерційної, ані політичної... Відсутні попса, шоу-бізнес будь-якої національності, анатомія вбивств і бандитизму, «мило», приватне життя зірок, гризня політиків, сцени брехні, безсоромності, насильства, ненависті. А що ж замість цього? Як вони існують і з чого складаються щоденні й цілодобові програми «Гласу»? Яку музику грає на своїй трубі отой ангел у верхньому куточку екрану? Звичайно, сам ефір «Гласу» стратегічно відповідає словами преподобного Парфенія Голосіївського з наших країв: «Людська воля полягає в тому, щоб бажати доброго і знаходити на це засоби».

 

Безперечно, «Глас» – канал християнської віри. Чи багато ми знаємо про неї, про скарбниці її духовних багатств та заповітів? Це не патетика, це програма каналу – допомогти глядачам почути слова істини, премудрості, добра і правди. Побачити діяння святих апостолів і великомучеників та благородні справи простих людей. І відділених від нас століттями, і сучасних.

 

Наскільки це своєрідно та виразно виглядає на екрані, спитаєте ви? Подивімося на звичне і постійне – на погоду. Тут так само дають інформацію про градуси і вітер, дають прогноз – але це показують на незвичайній мапі України із храмами-святинями, що є в усіх українських землях. Тож про погоду розповідають за святими орієнтирами від Почаївської до Святогірської лаври. Й Україна бачиться у світлі святинь, краси, єдності та різноманітності Божого світу. А до прогнозу завжди додається підбадьорливе: «Де б ви не були, шукайте тепло і сонце в собі».

 

Телеглядач уже давно звик, що теледійства здебільшого затиснено в сухі прямокутники великих і малих студійних коробок, де навіть дихається важко – у всуціль подібній інформації та політичних сутичках. Але ж Божий світ прекрасний і широкий! І тому замість рекламних блоків між програмами «Глас» дає етюди-замальовки навколишнього і далекого світів, пейзажі, жанрові сценки. Неодмінна рубрика – «Божого світу краса». Уважна камера фіксує пташину на гілці, зимові міські сквери, сповнені дітлахів, запорізький чи кримський степ, хвилю зимового моря, камчатські вулкани незвичайної краси. А відтак легше дихається і в ефірі. Особливо коли на пейзажі та музику покладено рядки віршів Івана Франка, Лесі Українки, Сергія Єсеніна, Федора Тютчева, Миколи Бажана, Анни Ахматової, що вже само по собі є незвичайною справою для наших телеканалів. До того ж, контрапункт музики і зображення тут взагалі дуже високого класу.

 

Тож природними й необхідними виявляються слова молитви, Закону Божого, циклу «Житія святих» – теленовел про життя святих і подвижників благочестя. Цикли «Портрет», «Людина праці» розповідають про визначних і простих людей, – як минувшини, так і сучасності, – які досягли вершин не лише в окремій галузі суспільного, наукового, творчого життя, але в утвердженні добра, у служінні ближньому. Від ремісників-диво-майстрів до «Святителя Луки» – геніального хірурга і прославленого архієрея. До «Ста років життя Платона Севбо» – вченого, винахідника і конструктора, що не втратив Бога в душі.

 

Щодня глядачі «Гласу» мандрують «Шляхом до святині» та вирушають на пошуки «Спадщини». Тут показують і наші, українські святині, і Кижі чи неперевершені у своїй красі новгородські будівлі. І головне ж – ніщо тут не чуже. Відчувається особлива турбота каналу про тих, кому дано талант від Бога. Скажімо, розповідь про Миколу Леонтовича з його дивовижною музикою й обробками українських пісень. Трагічна сюжетна подія фільму про композитора вражає: пішов пішки до батькової хати, а там його застрелив якийсь чекіст. І все… Утім, як цитує «Глас» протоієрея Василя Зінківського: «Як буде пройдене життя-так воно відгукнеться і в вічному житті».

 

Є на «Гласі» низка цікавих та професійно зроблених фільмів про художників і митців – «На перетині доріг» (про Євгена Гребінку і Тараса Шевченка), робота про Раїсу Кириченко, «Два літа Антона Чехова», фільми про Олександра Довженка, Ніну Матвієнко, Аду Роговцеву… А також про інших, у кого є Іскра Божа.

 

Безперечно, ця іскра є і в тих, хто працює і створює продукцію на «Гласі». Від молодих – студентів київських кінематографічних та телевізійних факультетів – до ветеранів просвітницької справи. Несподівано зустрівся тут із Віктором Кущем (ми з ним колись зробили цілу «Справу Бейліса»).Тут працюють і мої побратими з уславленого «Київнаукфільму» – режисер Людмила Михалевич та оператор Ігор Кривоніс. А вже вони добре знають просвітницькі нюанси..

 

Усі фільми та програми телеканалу «Глас» – власного виробництва. В ефірі справді немає ані хвилини закупного продукту – все своє. Враховуючи великий обсяг мовлення, це дуже непросто. До того ж, тут турбуються про дитяче мовлення. Крім сторінок «Євангелія», тут тричі на день виходить дитяча програма «Добре слово»: зранку – щоби дітлахи радісно пробуджувались, та ввечері – щоб засинали з миром у душі. В дитячих програмах є й мультиплікація, і комп’ютерна графіка. Слово надається й повчальній літературі, пояснюються моменти богослужіння, як треба поводитися в храмі. Програма «Дитячі долоньки» відкриває таємниці малярства і дає наснагу і практику маленьким художникам. Дітлахи з цікавістю блукають хащами «Шишчиного лісу» разом із акторами та ляльками. Між пригодами і жартами малеча дізнається про християнські цінності та загальнолюдські чесноти.

 

А тим часом у зовсім дорослих і практичних людей «реального телебачення» постають зрозумілі питання. Хто ж стоїть за цим каналом? Можна відповісти профільно – Бог. А хто ж фінансує все це – чималий дружний колектив, техніку, експедиції християнським світом, великий обсяг мовлення? Які політичні сили стоять за цим (хоча «Глас» принципово не бере участі у виборчих перегонах), яка конфесія? І за чиїм, зрештою, благословенням чи покровительством це робиться?

 

Парадокс, таємниця? У будь-якім разі – інтрига, підтверджена словами преподобного Ісаї Пустельника: «Справа добра, вчинена таємно, Богові приємна». Я знаю, але не скажу, за чиїм благословенням діє «Глас»: Бог бачить. Мені невідоме ім’я людини чи групи людей, котрі фінансують канал – вони не хочуть, аби про це знали: «Не згадуй про свої добрі справи, щоб пам’ятав їх Бог» (Іоанн Златоуст).

 

Зате про колектив я можу сказати. Директором із творчих питань тут працює потомствений режисер і драматург Олександр Денисенко, генеральним продюсером – Вадим Бондаренко, відповідальним редактором і навіть адміністраторами трудяться теж духовні особи. Тож єдиний в Україні християнський просвітницький канал – таки особливий. А головне – він діє.