Нова редакція закону «Про телебачення та радіомовлення», яка містить положення про обов’язкове озвучення та дублювання іноземного продукту українською мовою, набула чинності ще 2006 року. Відповідно до його вимог, перший досвід озвучення замість традиційного титрування продемонстрував канал ТЕТ – з 22 лютого 2006 року. Щоправда, ці дії можна розцінювати як своєрідну «спецоперацію» у протистоянні з Нарадою (тоді ТЕТ намагався дублювати навіть радянські мультфільми). Та пізніше озвучення деяких програм таки лишилось в ефірі цього телеканалу. Ще одним експериментом із озвученням зайнявся Перший національний, який розпочав переклад російських синхронів у новинах. Однак, за словами Андрія Шевченка, який на той час фактично очолював НТКУ, це рішення мало на меті створення такого собі міні-скандалу, покликаного привернути увагу глядачів до оновлених «головних новин» країни.

 

Іншим телеканалам упродовж кількох років вдавалось утримувати квоту україномовного продукту через положення Меморандуму з Нацрадою, умови якого (тимчасово) відносили титрування до одного зі шляхів українізації продукту з подальшим переходом до озвучення та дублювання. Але наприкінці 2007-го голова Нацради Віталій Шевченко повідомив про припинення дії Меморандуму і категорично зазначив, що подібних угод із телеканалами більше не буде: «Відтепер норми Закону України “Про телебачення та радіомовлення” до регулювання українського інформпростору будуть застосовуватися в повному обсязі», й оголосив про початок моніторингу телеканалів.

Саме це рішення, за словами представників телеканалів, зумовило почати озвучення російськомовного продукту відповідно до вимог статті 10 закону «Про телебачення та радіомовлення» та відповідного листа Нацради. Приміром, в.о. голови правління ТОНІСа Дмитро Тузов у коментарях «ТК» зазначив: «Якщо раніше діяв меморандум між телеканалами та Нацрадою, перехідні положення якого дозволяли певну частину продукції не переозвучувати, то зараз дія меморандуму закінчилась і ми, відповідно, теж перелаштовуємось, щоб відповідати положенням українського законодавства».

 

Редактор відділу дублювання «1+1» Ольга Чернілевська розказала «ТК», що канал отримав листа від Нацради, у якому йшлося про те, що «з 8 січня титрування не буде вважатися способом українізації телепродукту», й у зв’язку з цим було її відділу дано доручення озвучувати низку серіалів.

 

Тож після святкового новорічного тижня герої «янголів-охоронців», «мухтарів» та «мовчазних свідків» заговорили українською на телеканалах «1+1» та «Україна». Ще кілька телеканалів почали озвучувати російськомовні програми та шоу.

 

Перший ефір озвученого серіалу на «1+1» був 8 січня. Канал переклав серіали «Повернення Мухтара», «Янгол-охоронець» та «Серцю не накажеш» (тільки ранкові випуски).

 

«Ми почали озвучувати саме ті серіали, які у нас вже йдуть в ефірі. Це вимоги нашого відділу програмування та планування. Поки це лише три серіали, це зумовлено тим, що ці серіали є у нас у базі і, відповідно, є касети із їх записами», – наголосила Ольга Чернілевська.

 

Поки що озвучення стосується лише тих серіалів (або серій), які виходять зранку або вдень, у вечірньому ж праймі, як і раніше, транслюються переважно російськомовні версії. «У нас є певна квота, визначена Нацрадою на кількість годин україномовного продукту в ефірі, – розповідає Ольга Чернілевська, – І поки ми дотримуємось цієї квоти, то озвучувати вечірні випуски ми не будемо. Але з появою якихось нових російськомовних програм, можливо, з’явиться й озвучка у вечірній час».

 

А от на дублювання подібного продукту канал поки переходити не збирається. І причиною цьому є не стільки кошти, скільки технічні труднощі. За словами Ольги Чернілевської, дублювання, – коли забирається оригінальна доріжка і на кожного персонажа призначається окремий актор, – це доволі витратний і довготривалий процес. Доволі часто російськомовні серіали канал отримує частинами по 5–10 серій, часом за кілька днів або тиждень до ефіру: «Тому за тиждень здійснити повноцінне дублювання серіалу – це неможлива справа. Озвучення потребує залучення менших творчих сил, і цей процес значно швидший», – переконана пані Чернілевська.

 

Телеканал «Україна» на сьогодні транслює озвучені українською мовою серіали «Мовчазний свідок» та «Щиросердне зізнання». За словами головного редактора телеканалу «Україна» Марини Миргородської, телеканал має кількох партнерів, які займаються перекладом цих серіалів. «Взагалі, дублювання – це дуже складний, коштовний і тривалий процес. На сьогодні в Україні не вистачає компаній, які б професійно займалися дублюванням серіалів/фільмів на постійній основі», - зазначила пані Миргородська. А от реакція глядачів на ці зміни, за її словами, відображається у показниках серіалів: «Рейтинги останніх російських продуктів після озвучення українською свідчать про те, що глядачу не сподобались такі зміни. Але ми бачимо перспективу в тому, що всі власні продукти канал буде знімати українською. Досвід «Дуелі» і «Критичної точки» показує, що в такому випадку глядач добре сприймає продукт».

В ефірі ТОНІСа та ТЕТа трапляються озвучені українською програми. За інформацією прес-служби телеканалу, ТЕТ ще з 2006 року озвучує денні випуски «Дому-2» та програми «Ціна кохання» (з першого ефіру виходить в україномовному перекладі). За словами Марії Пінчук, прес-секретаря каналу, після перших випусків «Дому-2» спостерігалося зниження частки програми, однак із часом ці показники вирівнялися.

 

А от про наслідки першого досвіду озвучення на ТОНІСі, як наголосив Дмитро Тузов, поки говорити зарано: «Загалом, я вважаю наш досвід позитивним. А щодо рейтингів, то думаю, перші узагальнення можна буде робити за кілька тижнів. Нехай ці програми трохи постоять у ефірі і ми побачимо тенденцію». На сьогодні канал озвучує програми «Дві правди» та «Жіночий погляд з Оксаною Пушкіною». За словами Тузова, невдовзі планується перехід на повноцінне озвучення українською усіх програм: «Ми над цим працюємо».

 

Однак поки ці перші спроби україномовного озвучення, на думку експертів, не завжди зроблені з належною якістю. Російськомовні серіали озвучуються здебільшого 2-3 голоси, при цьому доволі голосною лишається російська доріжка, а поверх неї український переклад розсіює увагу глядачів між оригінальними голосами та озвученням.

 

Але, за словами виконавчого директора Індустріального телевізійного комітету Катерини Котенко, недостатня якість озвученого продукту є закономірним і тимчасовим явищем, оскільки це лише початок процесу. А перший заступник голови Нацради Ігор Курус наголошує на тому, що подібна ситуація виникала і з радіостанціями: «Коли Нацрада змусила центральні радіостанції перейти на ведення програм українською мовою, діджеї вивчали мову на ходу, або говорили не літературною українською. Спершу вони постійно дозволяли собі якісь ляпи, але зараз всі до цього звикли, мова діджеїв стала більш-менш нормальною. Тому я думаю, що все буде нормально».

 

Цю ситуацію могло би покращити дублювання телепрограм, що є дорожчим процесом. Ольга Чернілевська у коментарях «ТК» наголошує, що «озвучення не є дуже дорогим». За її словами, зазвичай фільм чи серіал озвучується двома або трьома голосами, у цьому процесі бере участь перекладач, режисер та актори: «Відповідно, вартість години такого озвученого продукту, якщо він перекладається з іноземної мови (там дорожчий переклад), може починатися від 200 до 300 доларів (вартість із гонорарами всім учасниками цього процесу). Вартість російськомовного продукту, який перекладається та адаптується українською, менша – за рахунок того, що переклад із російської на українську мову коштує дешевше». В інтерв’ю «ТК» директор «Студії Пілот» Олександр Брикайло розповідав про те, що ціна повноцінного дублювання, звісно, залежить від складності процесу і починається від 80 гривень за хвилину.

 

Тим часом Катерина Котенко наголошує, що норма стосовно озвучення та дублювання не з’явилася несподівано і телекомпанії вже заклали гроші на дубляж чи озвучення кінофільмів і серіалів: «Вони запланували внести це у свої витрати і збираються це робити надалі». Тож можливо, низка технічних та фінансових причин дозволить озвучування поступово змінити дублюванням.

 

З іншого боку, процеси озвучення чи дублювання мають ще й інші негативні сторони. Приміром, Ольга Чернілевська зазначає, що за той час, коли у вітчизняному ефірі існували субтитри, до них звикли насамперед люди з вадами слуху: «Дуже багато нарікань від представників саме цієї групи населення, тому що вони позбавлені можливості дивитись улюблені серіали. Вони виступають проти озвучення і за субтитри». Саме з цієї точки зору пані Чернілевська вважає доцільним продовження титрування певної частини фільмів чи програм.

 

Решта каналів поки не зважилися перекладати російськомовний продукт. У прес-службі каналу СТБ, не вдаючись у деталі та плани щодо дублювання, «Детектор медіа» повідомили, що канал діятиме у межах українського законодавства. На сьогодні в ефірі каналу транслюються власні україномовні проекти, трапляються і російські програми, серіали та фільми. Але попри це канал придбав права на показ у 2008 році «золотого фонду “Мосфільму”» – пакету класичних радянських кінофільмів із відреставрованим зображенням та об’ємним звуком. Тож принаймні на цей пакет озвучення чи дублювання не буде потрібним, оскільки нещодавно голова Нацради Віталій Шевченко в інтерв’ю «Известиям Украины» підкреслив, що фільми, відзняті у радянський час, не будуть дублюватися українською мовою: «Ніхто не буде українізувати радянські фільми. Вони були створені у єдиному культурному просторі, і ми відносимо їх до національного продукту».

 

Новий канал, за інформацією прес-служби, також діятиме відповідно до положень законодавства, але оперативному переходу на дублювання чи озвучення заважають технічні нюанси: «Оскільки якісне дублювання займає багато часу (на повнометражний фільм іде 3-4 тижні), а свіжовідзняті серії деяких серіалів, наприклад, можуть надходити за кілька днів до ефіру. Крім того, слід враховувати, що процес дублювання – задоволення не з дешевих. При якісному дубляжі для кожного персонажа необхідно підібрати свій голос. Тобто, потрібно знайти достатню кількість українських акторів, які переконливо зіграють свою роль за кадром, із правильними інтонаціями та емоціями тощо. Чимала кількість акторів потрібна і при озвучці. Адже якщо на всіх каналах в озвучених фільмах звучатимуть одні й ті самі голоси, страждатиме, перш за все, глядач», – ідеться у повідомленні прес-служби. Також на телеканалі звертають увагу на проблему перекладу тих російських проектів, які вже давно демонструються: «Телеглядачі звикли до оригінальних голосів. А це означає, що до озвучення треба підходити більш ретельно: тобто використовувати не 3-4 голоси, а як мінімум 7-8». Подібні думки у коментарях «ТК» висловлював і генеральний продюсер «Стар Медіа» Юрій Мінзянов, який наголосив на тому, що не розуміє, чому канал «1+1» обрав для озвучення саме серіал «Янгол-охоронець», який уже достатньо довго транслюється і незабаром має завершитись, адже глядачі вже звикли до мови його героїв.

ICTV так само, за повідомленням прес-служби, «дотримується і виконує вимоги ЗУ "Про телебачення і радіомовлення", ліцензії на мовлення (в них зазначено, що обсяг україномовного продукту в ефірі каналу має бути не менше 75% від загального обсягу мовлення)». Але на сьогодні російськомовну продукцію не дублює та не озвучує, а планує лише субтитрувати: «З урахуванням останнього рішення Конституційного суду, а також ЗУ "Про кінематографію", найближчим часом ми транслюватимемо російськомовні програми/серіали з українськими субтитрами, а з урахуванням того, що канал зобов’язаний постійно збільшувати частку україномовного продукту – плануємо субтитрування замінити дублюванням», – йдеться у коментарі прес-служби.

 

Телеканал «Інтер» так само російськомовні серіали та програми поки що не озвучує та не дублює. За словами прес-служби, канал діє відповідно до положень закону «Про кінематографію» та роз’яснень Конституційного суду, якими передбачено дублювання, озвучення та субтитрування іноземного продукту.

 

У статті 10 пункті 3 закону «Про телебачення та радіомовлення» йдеться: «Якщо мова оригіналу (або дублювання) фільму та/чи іншої програми (передачі) не є українською, такі фільми та/чи програми (передачі) транслюються за умови звукового дублювання їх державною мовою».

 

На ці положення посилається Нацрада та телеканали, які розпочали озвучення та дублювання. Однак, і в цій статті, за словами директора Інституту медіа права Тараса Шевченка, є низка суперечностей. Оскільки окрім пункту 3, який декларує обов’язкове дублювання та озвучення всього іншомовного продукту, існує ще й пункт 4, який встановлює квоту української мови для загальнонаціональних телекомпаній у розмірі 75%. «Тобто, один пункт говорить про те, що все треба дублювати, а інший про те, що 25% може бути іншими мовами. До того ж, у цій статті йдеться лише про загальнонаціональні телекомпанії. А для місцевих та регіональних такої квоти взагалі не існує і питання для них ще складніше. У такій ситуації у виграшній ситуації завжди знаходиться контролюючий орган – Нацрада, яка може вимагати такої позиції, яка зручна їй, особливо маючи сильні контрольні функції», – наголошує Тарас Шевченко.

Утім, існує ще й закон «Про кінематографію» та роз’яснення його положень Конституційним судом, до норм яких апелюють телеканали, пояснюючи свої дії щодо продовження субтитрування. У статті 14 «Порядок розповсюдження та демонстрації фільмів» з-поміж іншого йдеться : «Іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов'язковому порядку повинні бути дубльовані або озвучені чи субтитровані державною мовою, вони також можуть бути дубльовані або озвучені чи субтитровані мовами національних меншин». А у роз’ясненні Конституційного суду зазначається: «Іноземні фільми не підлягають розповсюдженню та демонструванню в Україні, якщо вони не дубльовані або не озвучені чи не субтитровані державною мовою, а центральний орган виконавчої влади у галузі кінематографії не має права надавати суб'єктам кінематографії право на розповсюдження і демонстрування таких фільмів та видавати відповідне державне посвідчення».

 

Тобто, для демонстрації іноземного продукту цей закон дозволяє не лише озвучення та дубляж українською мовою, а й субтитрування.

 

Катерина Котенко переконана, що для того, аби розв’язати цю законодавчу колізію, необхідно дати ще й роз’яснення до закону «Про телебачення та радіомовлення» та узгодити положення обох законів: «Це питання має вирішити суд – що є ширшим: закон “Про кінематографію” відноситься до кінофільмів чи закон “Про телебачення та радіомовлення”, який стосується виключно телевізійного мовлення? Але в нас уже є рішення Конституційного суду. Титрування у цьому рішенні теж має місце. А оскільки вищого суду у нас немає, то можливо нам треба зараз зробити тлумачення по закону “Про телебачення та радіомовлення” або внести до нього зміни, що титрування теж є шляхом для українізації».

 

Водночас, Тарас Шевченко переконаний, що спеціальний закон («Про телебачення та радіомовлення») у цьому питанні має перевагу над загальним («Про кінематографію»). «У законі “Про кінематографію” визначено інші положення видання прокатних посвідчень, показ у кінотеатрах. Сферу телебачення теж зачіпає, так само на телебаченні не можна показувати фільм без прокатних посвідчень. Стаття 14 стосується тільки визначення прокатного посвідчення, – зазначає Тарас Шевченко, – Тобто, відповідно, для того, щоб отримати прокатне посвідчення, потрібно при подачі на реєстрацію подати копію, яка буде дубльована, озвучена чи субтитрована. Без цього отримати прокатне посвідчення не можна. Але з цього не випливає заборона розповсюджувати російські чи англійські копії. Тому ніщо не заважає телекомпанії субтитрувати фільм для отримання прокатного посвідчення і показувати його російською або титрованим. Але для Нацради це навряд чи потрапить у квоту української мови».

 

Натомість позиція самої Нацради у цьому питання категорична. Ігор Курус у коментарях «ТК» зазначив: «Деякі телеканали плутають – нехай вони собі поміняють юристів, тому що закон “Про кінематографію” регулює іншу сферу, а українські телекомпанії мають використовувати закон “Про телебачення та радіомовлення”, де є стаття 10п.3., де йдеться про озвучення та дублювання. В локальних населених пунктах, де є національні меншини, дозволяється мовити мовами цих меншин, загальнонаціональний рівень, відповідно до  статті 10 закону “Про телебачення та радіомовлення”, має бути україномовним і крапка». Також він наголосив, що з 25 січня Нацрада за підсумками моніторингу проводить перевірки тих телекомпаній, у яких зафіксовані порушення законодавства.

 

Телеканали потроху вливатимуться у процес озвучення та дублювання (може не зразу і не всі), Нацрада регулюватиме, а Президент, як завжди, говоритиме про українізацію ефіру. Однак чи правильний це шлях для реалізації мети? Адже наявність озвученого українською мовою російського продукту не робить його власним. До того ж, телеканали, формально дотримуючись квоти на українську мову, навряд чи перекладатимуть праймові випуски найрейтинговіших програм, фільмів чи серіалів. А заповненню прайму власним україномовним продуктом вимоги щодо озвучки чи дубляжу не зарадять. Певною мірою це може спонукати українські продакшни створювати на замовлення телеканалів україномовний продукт. Але й тут проблема у іншому – в орієнтації на російський ринок. Може, заохотити телеканали до ефективнішої українізації ефіру варто у спосіб, подібний до пропозицій Міністерства культури щодо звільнення від податку на додану вартість послуги з демонстрування фільмів, дубльованих українською мовою?