А якщо він не дбає – то, можливо, він ніякий не політик, а в найкращому разі дилетант.

Ще після першого туру виборів Олександр Мороз поставив свою підтримку Віктора Ющенка у залежність від того, чи підтримає той політреформу. Було досягнуто домовленості, що „Наша Україна” підтримає зміни до Конституції після завершення виборів. Вибори не завершилися, але лідер СПУ знову пов’язав свою підтримку Ющенка із ухваленням політреформи. Мабуть, він гадає, що в разі перемоги на виборах Віктора Януковича відстоювати свою улюблену ідею йому стало б легше? Що Янукович узагалі захотів би вести мову про звуження своїх повноважень? Якщо пригадати телемарафони й після першого, й після другого туру виборів, то представники влади, і штабу Януковича зокрема, приділяли непомірно багато уваги політреформі. Особливо саме після першого туру, виграного Ющенком. Ніби саме вона, а не вибори, була головною темою обговорення. Про що це може свідчити? Про те, що сценарій реформи був запланований оточенням Януковича ще тоді - можливо, саме на випадок несприятливих для їхнього кандидата результатів голосування. (Адже, якби перевага Ющенка була значнішою, підмалювати 200% на тих самих донбаських дільницях явки було б уже не так легко.) Хоча б це мусило збентежити лідера соціалістів. Не збентежило.

До чого ж веде чи може призвести непохитна позиція Мороза?

Перше. До переголосування лишилося менше трьох тижнів. До цього опозиції треба зробити величезну роботу. Адже підготовка до виборів – то справа нешвидка. Сформувати новий склад ЦВК, і неабиякий, а такий, який викликав би довіру. Сформувати й організувати територіальні й дільничні виборчі комісії, штат спостерігачів, скоординувати їхню роботу. Непризначеному ще новому складові ЦВК треба провести технічну підготовку виборів. Що більше відтягуються розв’язання основоположних питань з організації переголосування – то більше ймовірності, що переголосування або буде зірване, або пройде так само, як і другий тур.

Друге. Розгляд питання політичної реформи дає Леоніду Кучмі додатковий важіль для маніпулювання депутатами та протискання вигідних йому рішень Верховної Ради. До ухиляння від виконання вимог опозиції та тих рішень парламенту, що вже є наявні, але не підписані президентом. Власне кажучи, саме це питання дає змогу Кучмі відчувати себе повноважним президентом. І поводитися відповідним чином.

Третє. Украй важливими є перехідні положення проекту змін до Конституції – зокрема, дата набуття ним чинності. За певних зусиль влада може домогтися, що ця дата буде такою, якої хоче саме вона. (Здібності влади в маніпулюванні законодавством і процедурами його ухвалення ні в кого не викликають сумнівів.) Чинний прем’єр-міністр на сьогодні – Віктор Янукович. І в разі, якщо, не дай Боже, з датою набуття змінами до Конституції чинності станеться щось не те, Янукович отримує президентські повноваження просто зараз, без жодних обтяжливих процедур, як то переголосування. Перемогу на виборах у такому разі він із чистою совістю й не без почуття задоволення зможе великодушно подарувати Ющенкові.

І четверте. Якщо політреформу не буде ухвалено миттєво, або виникнуть інші ускладнення, опозиція змушена буде воювати на два фронти. Із відомими обов’язковими для такої ситуації наслідками.

А взагалі, якби (знову ж, не дай Боже, це – лише припущення) утворилася-таки південно-східна автономія під владою Януковича, варто було б бодай на рік відрядити туди Мороза впроваджувати політреформу. Про те, що з того б вийшло, він би потім довго й цікаво розповідав.