Перефразовуючи українсько-радянського класика, із певністю можна сказати: «Не той тепер Перший національний»! Ще зовсім недавно було важко навіть уявити, що на цьому ортодоксальному каналі сяятиме незрівнянна Катя Осадча зі «своїм» одіозним «Світським життям», ітимуть такі шоу, як «Комунальна квартира» та «Один за всіх», яке, до речі, нічим не поступається, а почасти і переважає – у сенсі більш глибокого та детального висвітлення тієї чи іншої теми – саме тих колег по жанру, котрі вже традиційно вважаються неперевершеними, бо транслюються вони на так званих головних і найголовніших каналах.

 

Особисто мене тішить, що саме Перший національний не згортає «невигідні» у фінансовому розумінні просвітницькі проекти. Продовженням циклу «Кіно. UA» стала програма «Книга. UA», котра прагне вгамувати голод знань тих українців, які цікавляться інтелектуальним життям нашої до чортиків заполітизованої країни. Певен, не я один із непідробним інтересом слухав літературного критика та прозаїка Михайла Слабошпицького, справжнього колекціонера великих українських душ, книжника і просто надзвичайно яскравого оповідача. Бліц-інтерв’ю промайнуло мов одна мить, а вражень, спонукань до роздумів залишилося на не один день. На жаль, подібні інтерв’ю із непересічними співвітчизниками – поодиноке явище, тож якщо так триватиме, то перед освіченим світом ми сприйматимемося на рівні розвитку комуністки Алли Александровської, котра минулого тижня виказувала власну ерудованість у «довколавсяких» темах майже на всіх каналах.

 

Повертаючись до своєчасної і дуже потрібної програми «Книга. UA», хочу все ж таки висловити побажання авторам хорошого проекту: старанніше працювати над його формою та іміджем ведучої Марини Бондаренко. Бо все зроблено в дусі старого УТ-1. Не стверджую, що це кримінал, але що анахронізм – однозначно. «Книга. UA» може стати путівником інтелектуальною Україною для молоді, але для цього слід шукати прогресивніші форми, в тому числі і ведення інтерв`ю. Загалом, я щиро вітаю цей проект і бажаю змістовного та гідного телевізійного життя.

 

Якщо «Інтер», скажімо, у різнобічному документальному кіно намагається перченою полуничкою догодити в першу чергу маргіналам (наприклад, фільм «Вори в законі» тощо), то Перший національний демонструє д/ф «Українці на Колимі. Магадан». Стрічка, котру в обов’язковому порядку слід переглянути таким народним обранцям, як товариш Александровська, яку наввипередки запрошують усі політичні ток-шоу, навіть «Дуель» на каналі «Україна». Цікаво – що нового, прогресивного, державницького і просто розумного почув глядач із вуст цієї діячки?! Невже товариш Александровська – найбільший інтелектуальний здобуток комуністів України? Від подібних дуелянтів програма втрачає, бо переговорити Александровську змогла б лише пані Богословська. Ведучому як завжди не стало духу зупинити бездарний монолог.

 

Менше з тим, у кожного каналу свої герої та пріоритети, та, на щастя, пульт від них досі у наших руках.