4 грудня 2007 року на сайті «Детектор медіа» було опубліковано статтю Людмили Опанасенко «Не можеш стати журналістом – стань заслуженим журналістом!». У кінці статті «ТК» люб’язно зголосилася надати можливість відповісти на цю публікацію згадуваним у ній особам – головному редакторові головної редакції новин радіо «Голос Києва» Київської державної регіональної телерадіокомпанії Василю Мандзюку та начальнику управління інформації та зв’язків із громадськістю Київської обласної державної адміністрації Миколі Новосаду. Принагідно скористатися цією можливістю вирішили й ми – колектив головної редакції новин, адже також згадані у цій статті Людмилою Опанасенко, як «нечисленні слухняні підлеглі» Василя Мандзюка.

 

Хочемо повідомити, що в головній редакції новин радіо «Голос Києва» працює 21 фахівець. Це люди, яких жителі п’ятимільйонного столичного регіону вважають майже членами своїх родин. Адже шість днів на тиждень «Доброго ранку» їм бажають працівники головної редакції новин радіо «Голос Києва», а п’ять вечорів зичать доброго вечора і знайомлять людей із новинами – як столичними, так і про те, що відбувалося в районах та селах Київщини. А ще журналісти редакції новин щотижня готують п’ять тематичних авторських програм циклу «Розмова з приводу», де порушують нагальні проблеми столичного життя. Тобто робота в редакції «кипить» щодня: пошук матеріалів, запис, друкування тексту, монтування матеріалу, начитка, ведення програм – і все це, як зазначала Сова у доброму мультфільмі про Вінні-Пуха – «бездвоздмездно», тобто лише за «голий» посадовий оклад (а це трохи більше дев’ятисот гривень). Ані гонорарів, ані інтенсивності.

 

Мабуть, такого неподобства немає навіть у редакціях найвіддаленіших регіонів України. Колегам-журналістам ми навіть соромимося називати наші зарплати. До речі, автор статті Людмила Опанасенко обіцяє гонорар за будь-яку надану журналістську роботу, автором якої є Василь Мандзюк. Ми ж, колектив головної редакції новин радіо «Голос Києва», відзначимо премією того, хто у відповідь на наш лист розповість про таке ж свавілля в інших редакціях.

 

Так от, замість того, щоби потурбуватися про добробут підлеглих, для деяких керівників нашої телерадіокомпанії найважливішим завданням є почубитися, а голови від цього, як мовиться у народному прислів’ї, відомо в кого болять.

 

Тож, огидно, образливо і головне – боляче, коли бачиш неприховану чи то ненависть, чи то заздрість по відношенню до працівників головної редакції новин з боку начальників різних рівнів, котрі призначені на посади не «правити», а «керувати». Міжособистісна неприязнь керівників виливається нам, рядовим редакційним працівникам, у регулярні образи від опонентів Василя Мандзюка на кшталт: «Ваша гнила редакція на чолі з вашим “заслуженим”», або «Хто ви тут такі, щоб захищати якісь авторські права», чи «Ви самозакохані в свої матеріали» і т.д.

 

Особливо небувалого розмаху це набуло після зборів колективу головної редакції новин ТВО радіопрограм радіо «Голос Києва» КДРТРК від 11.05.2007 року «Про висунення кандидатури головного редактора головної редакції новин радіо “Голос Києва” на присвоєння йому звання “Заслужений журналіст України”». (Протокол додається до статті). Тоді 16 (із 21-го) працівників редакції, присутніх на зборах, одноголосно підтримали кандидатуру Василя Мандзюка, адже для кожного, хто проголосував, він є не начальником, а колегою. Нехай нас і надалі переконують, що хороша людина – це не професія, та всі ми знаємо, що якби, не дай Боже, на цій посаді була інша людина – більша половина журналістів, режисерів, адміністраторів та інших працівників редакції звільнилися би. Так, хороша людина не професія, це дар Божий і… батьків. Можливо, в «заслужених» незабаром буде й номінація «За людяність», бо в наш час, сповнений зла, ненависті й заздрості, Людина у повному розумінні – це вже рідкість. І якщо ми втратимо любов і повагу один до одного, ми згниємо, як та риба на сонці, і смердітимемо на всю Україну ганебними статтями.

 

Ми щиро дякуємо генеральному директору Київської державної регіональної телерадіокомпанії Віктору Пасаку за те, що пішов назустріч колективу і підписав необхідні документи на подання кандидатури Василя Мандзюка на звання «Заслужений журналіст України», голові Національної спілки журналістів України Ігорю Лубченку, який об’єктивно поцінував досягнення головної редакції новин радіо «Голос Києва», голові Київської облдержадміністрації Вірі Ульянченко, яка, можливо, й не знайома з Василем Мандзюком особисто, та все ж пошанувала таким чином людей, які активно працюють на благо столичної області. Ми також хотіли б вибачитися перед Президентом України Віктором Ющенком за необґрунтований наклеп журналістки Людмили Опанасенко (яка є директоркою ТВО радіопрограм радіо «Голос Києва») про засвідчення підписом Глави держави «цього аморального факту».

 

А авторці ж статті «Не можеш стати журналістом – стань заслуженим журналістом!» варто було б іще раз ознайомитися з положеннями, згідно з якими присвоюють звання «Заслужений журналіст України».

 

Карапетян С.

Потапова Л.

Корсун В.

Яковенко Т.

Полин С.

Дудченко А.

Долгова Т.                

Придибайло Л.      

Ковпак В.                  

Бойко М.

Кучер Н. 

Грабовська Н.           

Дяченко Л.

Сокол В.                    

Білиць Л.