Півстоліття тому в кумира американської молоді, некоронованого короля рок-н-ролу Елвіса Преслі була цілком законна можливість не йти до війська. Та Преслі свідомо призупинив музичну кар’єру, пішовши служити добровільно. Як і де він служив – питання навіть не друге, а третє. Цим кроком співак лише збурив зайву хвилю легендарного американського патріотизму.

 

Не буду стверджувати, що саме непильна армійська служба Елвіса зробила американську армію бажанішою для юнаків. Навряд чи співак робив собі додаткову рекламу. Тут швидше інший фактор: захотів служити – пішов, а не захотів – не пішов.

 

Більш дієву рекламу радянській, у тому числі – українській радянській армії робили художні фільми типу «Максим Перепелиця», «Солдат Іван Бровкін», «У зоні особливої уваги» та «Одиночне плавання». Сьогодні для тих, кому за 30, це лише комедії та бойовики. А молодші взагалі не розуміють, чому той таки Перепелиця рвався до війська, аж пищав. Коли ж молодим людям пояснюєш, що за часів Перепеліці та Бровкіна у армії служили не два, а цілих три роки, вони взагалі крутять пальцями біля скроні. Тут батьки збирають долари на хабарі у військкомат, аби від року строкової служби відмазати, а ці придурки на три роки рвалися…

 

Агітаційно-пропагандистський музичний фільм «Зірки в армії», широко анонсований та показаний у ефірі каналу «1+1» 6 грудня (22.15), у День українського війська, створено за підтримки Міністерства оборони України. І – з відчаю. Бо до обіцяного переходу української армії на контрактну основу лишається два роки, а добровольців, бажаючих служити, катма. Тому потрібна пряма реклама і наглядна агітація. Словом, закликати молодих людей іти служити лишається таким самим способом, як змушувати споживачів купувати чупа-чупси.

 

Прикро це визнавати, але поки що обов’язковий призов на строкову службу, причому переважно – сільських хлопців, залишається єдиною можливістю хоч когось залучити до процесу захисту Батьківщини. Я сам хочу контрактної армії, бо в мене підростає син. Навряд чи хлопець, чиї батьки займаються розумовою працею, захоче втрачати рік свого молодого життя в казармах. Звичайно, ми всі патріоти нашої держави. Але краще та корисніше виявити свій патріотизм, добившись успіхів в якійсь іншій царині. Займаючись тим, до чого ти прийшов у цей світ, а не стройовою підготовкою. Помітно, що керівництво Міноборони знає про  такі настрої серед молоді призовного віку. Тому й пішло на такий дещо нестандартний крок – залучило до реклами контрактної військової служби «зірок» української естради.

 

Навряд чи помилюся, коли скажу: жоден із наших популярних виконавців на Елвіса Преслі не тягне. Хоча б тому, що для них військова форма – звичайний сценічний костюм. Вони одягають камуфляж чи бушлати лише на час зйомок. І навряд чи готові, за прикладом Преслі, добровільно піти до війська за контрактом, показавши приклад своїм фанатам. Хоча б через те, що їхні артистичні контракти коштують набагато більше.

 

Правда, класичне «не вірю» вирішене у фільмі досить оригінальним способом. Головні герої – четверо молодих музикантів. Одному з них принесли повістку, і друзі вмовляють його тікати в Карпати. По дорозі їхній бусик ламається акурат неподалік зразково-показової військової частини, де служать контрактники. Хлопцям влаштовують екскурсію. Ось тут, мовляв, у нас не казарма, а гуртожиток. Холодильник, телевізор, плита, душові, кругом чистота, онучами не смердить, бо їх солдати вже давно не носять, а на цьому ліжку взагалі спав Славко Вакарчук (мабуть, коли ще не був народним депутатом шостого скликання – А.К.) Далі юнакам показують комп’ютерний клас, народознавчу світлицю, де замість політпідготовки вояки вивчають історію України та її війська (але, очевидно, за таким же принципом, як проводилася політпідготовка – в нас інакше не можуть – А.К.) Нарешті, цивільних хлопців знайомлять із добрим, мудрим та справедливим полковником, який для солдатів, наче батько, і навіть урятував колись одного воячка, а сам при цьому застудився (відразу згадалося класичне, з поеми «Бородіно»: «Полковник наш рожден был хватом/ Слуга царю, отец солдатам» - А.К.) Поки все це відбувалося, хлопці придумували мюзикл про армію. Отже, «зірки» в армії насправді не реальність, а вигадка. Де-юре героїв фільму, де-факто – його авторів та замовників.

 

Навряд чи це хтось помітив, але рекламний фільм про хороші умови української контрактної служби вийшов відразу після чергової серії «Кадетів» - теж пропагандистського серіалу про честь та перспективу служби в російській армії. Справді, російські та американські збройні сили в українському телепросторі рекламують на багато порядків частіше. Отже, якщо не будеш рекламувати власне військо, то доведеться хвалити чуже. Тепер цей принцип нарешті порушено, але чи є від цього практична користь і чи буде фільм дієвим? Насправді нам показали годинний агітаційно-рекламний ролик за участю популярних українських виконавців, до того ж – не зовсім у прайм, хоча й підігнали до відповідної дати. Чи не логічніше було хоча б на один день запхнути «Кадетів» на 22.15 чи трошки пізніше, а мюзикл, який закликає українців полюбити власну армію, яким би він пропагандистським не був, поставити на їхнє місце, тобто – на 21.15?

 

Тепер – про «важку артилерію», тобто про «зірок» у армії, співаків та співачок у військовій формі. З усіх дійових осіб чоловічої статі військові строї реально приміряли на себе Віталій Козловський (танкіст), хлопці з ТНМК (повітряно-десантні війська) та учасники групи Mad Heads XL (моряки). Олександр Пономарьов та хлопці з «Океану Ельзи» залишилися, так би мовити, напівцивільними. Жоден із них хоча б для приколу не підстригся під «нуль»…

 

З жінками – окрема історія: один із персонажів мюзиклу, військовослужбовець, провів серед гостей виховну роботу, пояснивши, що до жінок у армії треба ставитися з повагою, бо вони – надійний тил. У ролі «тилу» виступили Тіна Кароль, єдина українська естрадна «зірка», яка має пряме, хоча й формальне відношення до армії, екс-депутат парламенту Руслана Лижичко, яка обрала для себе амплуа героїні комп’ютерної «стріляли», Ані Лорак у ролі вірної генеральської дружини і Таїсія Повалій – солдатська мама (яка навряд чи в реальному житті відпустила б служити свого сина).

 

На текстах, поза всяким сумнівом, оригінальних пісень, створених для цього проекту, навряд чи слід спеціально зупинятися. Досить процитувати Козловського: «Ми контрактники з тобою – серце як вогонь». Решта – приблизно в такому ж дусі. Отже, всі виконавці так чи інакше оспівують переваги контрактної служби, офіцерську честь, жіночу терплячість та розуміння армійської специфіки: це та інше, з чим наша армія має серйозні проблеми.

 

А тепер – про головну стратегічну помилку замовника. Шановні пани офіцери! Достойний пане міністр оборони! Невже ви не знаєте, що дві третини фанатів Козловського, Вакарчука, Красноокого, Пономарьова – дівчата допризовного віку? А для значної частини хлопців призовного віку Тіна Кароль, Ані Лорак, Руслана і Таїсія Повалій не такі вже авторитети, аби їхні заклики «служіть народу України, а ми на вас будемо чекати» збільшили кількість бажаючих бігти, задерши штани, служити за контрактом. Хоча б тому, що в цих співачок теж більше фанаток, ніж фанатів. Отже, до війська агітуємо нових амазонок?

 

Крім того, не всі, хто охоче грається в комп’ютерні стрілялки, так само охоче піде добровольцем до війська, де йому колись дадуть автомат, що, між іншим, далеко не факт. Нарешті, чисті гуртожитки, різноманітне меню в їдальні, душові та ліжка, на яких часом спить Вакарчук, у наш меркантильний час далеко не показник. Сума, яку мусять отримувати контрактники, озвучена не була. Зате її досить часто називали в сюжетах теленовин, присвячених контрактній службі. Продати себе українській армії реально за $150 – $300 на місяць плюс дах над головою і триразове шарове харчування. Безперечно, бажаючі знайдуться – серед тих, хто нічого не вміє робити.

 

Але тоді питання: чи потрібні такі «професіонали» нашому війську? Адже до його лав хочуть насамперед залучити представників потенційної еліти. Тільки навряд чи вони поведуться на заклики когось на кшталт по-цивільному патлатого Віталія Козловського у танкістський формі.

 

Правда, є й позитивний момент: з’явився продукт, який щороку можна ставити в ефір до Дня українського війська.