Нещодавно я висловлював занепокоєння, чи не стане, бува, сумно, коли скінчаться виборчі перегони, адже ніщо нас так не розважало і не смішило, як різноманітні політичні ток-шоу. Зараз можна полегшено зітхнути, бо всі мої побоювання залишитися без комеді-політклабів на телебаченні виявилися безпідставними.

 

Дякувати небесним силам повинні і ведучі специфічних форматів, бо а) не залишаться без роботи, б) завжди матимуть пристойні рейтинги, в) ніколи не треба пітніти над вигадуванням цікавої теми – з Печерських пагорбів вони зливаються, мов вода зі старого унітазу. Ще комфортніше почуватиметься 5 канал, що майже виключно будує власну «програмну політику» на вітчизняній політиці, за винятком кількох, теж суто специфічних програм, зорієнтованих, швидше за все, також на політиків, які полюбляють смачно й дорого поїсти та постріляти із якоїсь коштовної зброї.

 

У четвер після затяжного та пекельного запору відчула полегшення «кааліція», але найцікавіше, себто нові недуги цього переношеного творіння ще попереду, а відтак нас чекатимуть гучні «Свобода слова» на ICTV, «Свобода» імені Шустера на «Інтері», «Я так думаю» на «1+1», «Дуель» на «Україні» – одним словом, жити краще не стане, а от веселіше буде однозначно.

 

Якщо древню мудрість про хліб та видовища якимось чином розглянути в контексті телебачення, то можна – звісно, дуже умовно – припустити, що політика – це його (телебачення) хліб щоденний, а розважалка – видовища. Хоча тут усе надто хистко, бо наша політика почасти перепльовує найкрутішу розважалку. Наприклад, продовжує «втішати» так звана українська «Фабрика зірок» (Новий канал). Ну не повертається язик назвати цей проект українським, навіть після того, як на ньому зварганили хіток, що так і називається: «Українська фабрика зірок». Зрештою, проговорилась і сама Василиса, повідавши, що одну-єдину україномовну учасницю проекту вже «мучают сомнения: “говорить” или “розмовляти”». Ось така вона «українська» кузня майбутніх вітчизняних зірок. Абыдно, понимаешь – але закономірно.

 

Загалом, Україна та українське в багатьох телепроектах завжди подаються як щось кумедне, гротескне, недолуге, спрощене, примітивне. Скажімо, документальний серіал «Геннадий Хазанов. “Жил-был я”» (НТН). Навіть великий актор не може втриматися від спокуси покепкувати з «малоросів». Цікаво, чи відважився хоч би якийсь російський канал щось подібне показувати про єдину велику Росію?!

 

Як не крути, виходить сумненько; одна лише надія, що «кааліція», як відтепер вимовляється це слово, нас іще потішить…