Варто зазначити, що саме під егідою Віктора Ющенка в Україні піднята тема голодомору 30-х років на державний рівень. І яким би президент політиком не був, але за таку справу йому велика вдячність, адже за 16 років незалежності ніхто з попередніх очільників держави не намагався про це говорити вголос і влаштовувати масові заходи щодо вшанування пам’яті жертв того великого голоду проти українського народу.

 

Але хочеться акцентувати спочатку на філологах у канцелярії Президента та літературних редакторах у ЗМІ. Як відомо, Президент напередодні видав Указ «Про відзначення у 2007 році Дня пам'яті жертв голодоморів». Звичайно, можливо, це формальності, але думаю, що філологи повинні були підказати Президенту, що потрібно не «відзначати», а вшановувати жертв Голодомору. Бо, як не дивно, але  багато політиків, науковців звернули на таке формулювання увагу і в черговий раз на телерадіоефірах коментували цей указ.

По-друге, велика подяка телеканалам, які доклали багато зусиль, щоб у день жалоби в ефірі не було реклами і ефірний час був наповнений тематичними програмами, фільмами та репортажами. Зокрема пожертвувати ефірним часом лише змогли Перший Національний та телеканал „Тоніс” і  відмовився від реклами телеканал НТН. Всі ж інші канали лише спромоглися пустити в ефір  трансляцію виступу Президента на Михайлівській площі і іноді в ефірі телеканалів можна було помітити кліп Оксани Білозір, присвячений жертвам голодомору.

У цей день якось увімкнув радіо «Ера», де в гостях був поважний письменник, який випустив книгу «Тема для медитацій». Зокрема в книзі  йдеться і про Голодомор. Він висловив таку думку, що для України і для письменників тема Голодомору вже не актуальна і про неї ніхто книжок писати не буде. Після цих слів намагався зателефонувати в студію, але лінія весь час була зайнята. А потім, увімкнувши телевізор, побачив, що насправді для митців роботи ще багато і потрібно встигнути, доки свідки цих трагедій ще живі. В ефірі „Тоніса” і НТКУ фільми повторювалися і  це сигнал  державі. В Україні мало телеформатів, що присвячені голодомору. І держава теж повинна зрозуміти, що для майбутнього покоління потрібно зберегти розповіді очевидців, доки вони ще живі. Адже, як говорять, «что написано пером, то не вырубишь топором».

 

Олег Корнієнко