Сергій Лещенко звинуватив УНІАН і «Газету по-киевски» в публікації оплаченої статті
УНІАН відповів, що думка – це не джинса.
За словами пана Лещенка, пропозиція надійшла зі штабу депутата-бютівця Анатолія Семиноги, і від початку йшлося саме про розміщення за гроші без позначки «реклама»; редакція «Української правди» запропонувала опублікувати статтю безкоштовно, якщо вона становить цінність для аудиторії, або на правах реклами із відповідною позначкою. «
Статтю нам прислали – чисто рекламний текст. Ми її публікувати не стали, - розповідає Сергій Лещенко. -
І вже за кілька днів цю саму статтю було опубліковано на сайті УНІАН – звичайно, без будь-яких позначок "реклама" чи чогось подібного. А ще трохи згодом переклад цієї статті було вміщено у "Газеті по-київські", теж без позначок "реклама" чи чогось подібного».
Згадує пан Лещенко і про «ТК»: «Варто лише додати, що УНІАН і "Газета по-київські" входять у один холдинг з сайтом "Детектор медіа", який найчастіше порушує тему боротьби з замовними матеріалами. Це не докір на адресу сайту "Детектор медіа" – вони роблять правильну справу і, звичайно, не мають впливу на своїх колег».
Редакція УНІАН опублікувала
відповідь, у якій викладено іншу версію:
«14 листопада в “Українській правді” (Блог Сергія Лещенка) було опубліковано репліку, у якій автор згадує один з матеріалів, розміщений на сайті УНІАН під рубрикою “Думка”. Ідеться про лист, надісланий агентству новообраним народним депутатом Анатолієм Семиногою. (Журналіст пише, що Семинога звернувся в «УП» з проханням розмістити свою статтю, але умови, які йому виставила редакція, депутата не влаштували. Однак пізніше подібний матеріал вийшов в УНІАН, проте журналіст «УП» забув указати, що вийшов він під рубрикою “Думка”.) […]Історія появи матеріалу за підписом Семиноги така. Він зателефонував в УНІАН і запитав, чи може висловити свою думку в однойменній рубриці сайту. Ми йому сказали: пришліть її з вашим підписом, і ми вирішимо – наскільки вона цікава читачам. Рішення було прийняте позитивне».
