detector.media
Костя Гнатенко
16.11.2007 17:30
Чи таке вже добре те, що дуже дороге?
Чи таке вже добре те, що дуже дороге?
Телебачення – штука незбагненна, бо саме тут найстійкіші закони людського буття лопаються, мов мильна бульбашка. Скажімо думка про те, що коштовний, у сенсі багатобюджетний проект, може бути провальним, у телевізійному світі подивує хіба що піонера цього особливого різновиду мистецтва. Українському телебаченню із суто національними дорогими проектами взагалі щастить мало, а коли і щастить, то лише частково. Пригадаймо ще зовсім недавню танцювальну ейфорію, котра полонила всіх і бодай нагадала глядачеві, що телебачення – це все ж таки щось на кшталт справжнього мистецтва, де можливі справжні почуття, а краса необов’язково стервозна і нахабна, як це вже встигли засвоїти прихильники реаліті-шоу «Дім-2» (канал ТЕТ). Але коли «Танці-1» ми буквально «проковтнули» одним подихом, то «Танці-2» «ковтали» із передишками на чай-каву і навіть розмову по телефону. Про так званий міжнародний проект «Танці з зірками» з порядковим номером 3 годі й говорити.
 
Якщо вірити рейтингам, які вже давно не б’ють рекорди, висновок напрошується приблизно такий: українці перетанцювали і навіть втратили інтерес до ще зовсім недавніх улюбленців – юного фантомасика Ями та бридкого каченяти Могилевської, що на очах недругів перетворилася на справжню царівну Лебідь. Виявляється, красою теж можна перегодувати, особливо коли пропонували її в телеменю так часто і так смачно. Зрозуміло, що це виключно моє суто суб’єктивне спостереження. «Танцям-3» від нього, як то кажуть, ні холодно ні жарко, адже українські продюсери проекту й самі знають, що втрата інтересу до подібних проектів – справа цілком природна.
 
Наступний «проект століття» – «Фабрика зірок», що мала стати новим поступом у національному телебаченні на ниві освоєння монументальних форм, а стала лише сіреньким двійником російського аналогу, з однією лише відмінністю, що наші на «живих» концертах, які пафосно транслюються в неділю, завжди співають під фонограму. Взагалі, слухаючи українських фабрикантів, мимоволі задумуєшся: хто і коли вигадав побрехеньку, що ми найспівучіша нація?
 
Про «дорогі» політичні шоу мовчу, бо й так зрозуміло, що всіх поки що «переплюнув» «Інтер» зі своїм Савіком на ім’я Свобода. Правда, ток-шоу все частіше нагадує балаган – калейдоскоп смажених фактів, які лише гучно озвучуються і так само гучно заговорюються.
 
І нарешті про те, як за три копійки з великим бажанням і гарячим серцем можна робити цікаве телебачення. Не один рік виходить на каналі ТЕТ брендова програма «Дивись». На мою, і не лише мою, думку, її творці не дають собі розслабитися, їх маленькі історії про відомих і не дуже відомих людей завжди цікаві, несподівані, а коментарі добрі, хоча майже завжди іронічні. «Дивись» виробив власний, упізнаваний стиль, завдяки якому зірки запам’ятовуються як звичайнісінькі люди, що мають свої чесноти і вади, точнісінько як кожен із нас.
 
Боже борони, я не закликаю економити на прекрасному, я лише натякаю на давно відому істину, що гроші, навіть дуже великі, нездатні перекрити брак творчих ідей, думок і, найголовніше, бажання творити.
detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY