Лукаш Липинський: «Східна Європа – наша спеціалізація, у цьому ми можемо бути найкращими у світі»
Лукаш Липинський – керівник міжнародного відділу польської Gazeta Wyborcza, яку у Європі називають «першим вільним виданням на просторі від Лтави до Владивостоку». З 2001 року – відповідальний газети за координацію всіх публікацій про Європейський Союз. Один із авторів редакційних відділів «Зупинка Європа» і «Зупинка Польща», присвячених темі міграції молодих поляків закордон. На питання «ТК» він відповів по закінченні круглого столу «Вироблення концепції інформаційної кампанії з переваг вступу до ЄС: досвід Польщі для України», що відбувся в МГО «Інтерньюз-Україна».
- Наскільки міжнародна інформація хвилює сьогодні польського читача?
- Наші читачі, як і у будь-якій країні, більше цікавляться власною державою. Видання, яке я представляю, Gazeta Wyborcza – газета польської інтелігенції. Тобто людей освічених, яких цікавить не лише те, що відбувається у власній країні, а й у всьому світі. Ми намагаємося бути на рівні великих міжнародних газет El Pais, Le Monde, La Reppublica. Тому маємо солідний міжнародний відділ. Багато наших репортерів працює в різних країнах світу. Ми намагаємось віддавати перші шпальти для закордонних матеріалів: великі статті міжнародного блоку виходять у нас 2-3 рази на тиждень. Отже, мені здається, що ми багато уваги приділяємо міжнародним питанням.
- Чи є у вашій газеті певні геополітичні пріоритети?
- У нас є декілька пріоритетів. Оскільки ми увійшли в Європейський Союз, то перше, що нас цікавить – це європейський напрям. Наступний пріоритет, це Схід – Україна, Росія, Білорусія. Це наша спеціалізація і в цьому ми можемо бути найкращими у світі. Це те, в чому ми випереджаємо великі газети в Америці чи Європі. Також у нас є власний кореспондент у США. Наші читачі люблять читати новини про те, що відбувається в цій країні. Звичайно ж, ми також пишемо багато про «гарячі точки» – Ірак, Грузію тощо.
- Як польські журналісти-міжнародники поставились до останнього візиту в Україну екс-президента Польщі Олександра Кваснєвського, що відбувся під час наших парламентських перегонів в рамках передвиборчої компанії політичних авантюрників – блоку «КУЧМА»?
- Я небагато знаю про цей візит, до кінця контексту не просліджував. Але мушу сказати, що польська журналістська спільнота вельми здивована тим товариством, з яким спілкується в Україні пан Кваснєвський. Наскільки я знаю, це доволі маргінальні середовища, які не грають особливої політичної ролі. Я не розумію, навіщо йому це потрібно.
- Як зараз сприймають Україну в Польщі?
- Я почну з прикладу. Мій грецький приятель придумав такий показник, який називає «показником «Євробачення». Він вважає, що рівень приязні між країнами можна вимірювати тим, яка країна за яку голосує під час «Євробачення». Наскільки мені відомо, протягом останніх двох-трьох років поляки найбільше голосували за Україну. Тож якщо вірити цьому показникові, можна сказати, що рівень симпатії між нашими народами досить високий.
- Яка інформація про Україну превалює в польському інформаційному просторі?
- В Україні досить бурхливе політичне життя, тож більшість інформації саме політична – про вибори, коаліцію тощо.
- Як формується пул журналістів-міжнародників в вашій країні?
- Мушу сказати, що навіть про це не думав, бо ми – найвідоміша газета Польщі, тому як хтось з політиків хоче кудись поїхати, то для висвітлення подій обирають нас. Колишній уряд нас не любив і на останньому з’їзді Євросоюзу нас не дуже хотіли бачити, але нам вдалося переконати їх, що це в їхніх інтересах – взяти наших журналістів із собою. Як власне формується пул журналістів, які їздять разом із президентом Польщі, це мабуть питання до його адміністрації.
- Що ви вважаєте головним у професії журналіста-міжнародника? Що може йому заважати?
- Це дуже складне питання. Є деякі речі, які ми називаємо «творча лабораторія журналіста» – сам процес роботи. Це починається з того, що журналіст повинен знати іноземні мови, вміти спостерігати й писати. Але насправді він повинен мати щось більше. Я б назвав це вразливістю, те як він сприймає ці події. Це його вміння спостерігати за чимось, побачити щось, перейнятися цим і зацікавити інших людей. Ну, а найбільше, що заважає і може дискваліфікувати будь-якого журналіста – це проблеми із достовірністю. Журналіст повинен бути правдивим та щирим. Якщо я не довіряю комусь, я не візьму таку людину на роботу.
