Мінздоров’я на кожній пачці цигарок змушений попереджати про те, що паління шкодить здоров’ю. Так само вперто і ваш автор, беручись писати про черговий телевізійний художній фільм, знятий в Україні, нехай із російськими акторами в головних ролях і російською мовою, буде вважати та іменувати його в кожному новому тексті українським фільмом. Бо україномовної альтернативи, крім сумнозвісної «Роксолани» на КДРТРК, нам поки в Україні не пропонують.

Отже, 28 жовтня, на каналі СТБ о 20.00 відбулася прем’єра нового телевізійного художнього фільму, вробленого в Україні (повтор у понеділок, 29 жовтня, о 19.15). Таким чином, канал продовжує реалізацію спільного проекту з кіногрупою Film.ua. «Детектор медіа» вже писала про те, що СТБ, згідно угоди, отримав права на ексклюзивні прем’єри фільмів, вироблених кіногрупою. Мелодрама «Фабрика щастя», вироблена спільно з іще однією українською компанією – Production.ua – очевидно, з цією обойми. Її допрем’єрний показ, до речі, пройшов чотирма днями раніше в рамках ІІІ Міжнародного кіноринку «Молодість».

Те, що жанр фільму – мелодрама, досить категоричне визначення. Я більше схильний назвати побачене казкою для дорослих, а коли бути більш точним – для аудиторії 45+, тієї самої, яка вже давно скаржиться на надмірність «чорнухи» та насильства в телевізорі. Подібні скарги свідчать: ця аудиторія дивиться телевізор вибірково, інакше б знала: «чорнуха» і насильство давно вже загнані за 23.00 і ваш автор останнім часом не може потішити себе переглядом справжнього «чоловічого» кіно – надто рано та швидко починає засинати. Таким чином, з огляду на сьогоднішні потреби цільової аудиторії «Фабрика щастя» Ахтема Сеіталбаєва – кіно для прайму.

Казка невибаглива і сто разів розказана в різних варіантах та з різними персонажами. Береться амбітна шикарна жінка Діана (Ольга Фадєєва, серіал «Солдати»), цивільна дружина, а по-нашому – коханка бізнесмена Тимофія (Ілля Шакунов, серіал «За все тебя благодарю») і типова «сіра миша» Клава (Олена Полякова, «Парниковий ефект»), далека родичка субтильної Тосі Кисліциної зі старого радянського фільму «Дівчата» та близька родичка Каті Пушкарьової. Діана хоче запустити власне телешоу «Фабрика щастя», завдання якого – робити пересічних людей щасливими. Аби ви зрозуміли – це проект типу програми «Шанс», де кожен із вулиці може стати зіркою естради, чи на кшталт «Галопом по Європах», де випадковий перехожий може отримати на шару путівку за кордон. Тимофій же хоче, аби вони узаконили стосунки і Діана народила йому сина. Так виникає заклад: якщо Діана робить першу-ліпшу «сіру мишу» щасливою – Тимофій стає спонсором шоу, а якщо ні – вона погоджується народжувати. Вибір, цілком зрозуміло, падає на Клаву. І ніхто не має сумніву, що Тимофій у неї закохається. Звичайно, після скандалу – коли під тиском ревнивої Діани він відкриє переляканій Клаві всі карти.

Легка, сентиментальна і професійно зроблена історія, що заряджає аудиторію 45+ перед сном виключно позитивними емоціями, в молодшої аудиторії викличе ряд запитань. Ну, як мінімум два. По-перше, для чого так все ускладнювати – битися об заклад на живу людину? Ні для кого не секрет: якщо амбітна жінка має багатого коханця, він без жодних закладів у переважній більшості випадків стає спонсором її забаганок. По-друге, якщо вже такі правила гри в цієї історії, то як зрозуміти той факт, що Тимофій, влаштовуючи Клаву на престижну роботу за один день і погоджуючись навіть поміняти ім’я та прізвище, аби нагадувати Клаві про її перше і єдине кохання, фактично допомагає коханці виграти, а собі – програти заклад? Для чистоти експерименту вона мусила б діяти самотужки.

Ну, на те казка і є казкою, аби не відповідати обридлій реальності. Але навіщо тоді обтяжувати її сюжетною лінією, яку досить вдало веде Віталій Лінецький («День народження Буржуя»)? Він грає такого собі Сергія Петрова, невдаху з породи сучасних «білих комірців», якого з метою одружити на собі переслідує колоритна Аврора (Леся Жураковська, серіал «За все тебя благодарю»). Типчик цей Петров абсолютно нікчемний, і немає жодного логічного пояснення, чому його так палко прагне Аврора і чому в нього ж тихо закохана Клава. Справа в тому, що історію Петрова можна було перетворити на окремий фільм, щось на кшталт «Одруження Бальзамінова». Бо вічного лузера Лінецький грає блискуче і персонаж вписується в загальну концепцію запропонованої історії з великою натяжкою. Можливо, в цьому полягала оригінальність ідеї, одначе натомість можна було дати більше розгулятися і Клаві, й Діані, й Тимофієві, більше випнути цей несподіваний любовний трикутник. А так персонаж Лінецького просто забирає час у основних принців, принцес та попелюшок цієї казки. В результаті фінал, у якому Клава ображена в найкращих почуттях, обдурена і, здається, вчергове розчарована в багатих, котрі використовують живих людей, наче ляльок для власних забав, проговорений надто швидко і дещо зажований.

До речі, невибагливі історії про кохання – левова частка українського телевізійного кіно. Це або тенденція (українці люблять «про любов»), або відсутність альтернативи – міцних «чоловічих» історій. Є ще, правда, підозра, що чоловіки не дивляться телевізор, тому «чоловіче кіно» матиме нижчі рейтинги. Тому чекайте в ефірі нових мелодрам. Чи міських казок про те, що «любов нечаянно нагрянет» – як кому прийнятніше.