Генеральному директорові Спілки кабельного телебачення  України Юлії Молчановій

                       

Відповідаючи на Вашого листа, звертаю увагу на те, що Ви в цілому берете під сумнів необхідність виконання норм чинного Закону України «Про телебачення і радіомовлення», намагаючись нав’язати дискусію щодо правомірності деяких його статей. Не зволікаючи, відповідаю: закон треба виконувати. А однією з головних функцій Національної ради є нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства та умов ліцензій.

 

Якщо Вас цікавить моя особиста думка, то вона абсолютно співзвучна з нормами законодавства щодо ліцензування провайдерів програмної послуги. Цю позицію я неодноразово обстоював у пресі та на прес-конференціях. І справа не в тому, хто на кого перекладає, як Ви пишете, відповідальність за програми, що транслюються. Відповідати мають ті, хто транслює, логіка очевидна і прийнята всіма цивілізованими країнами.

 

Стосовно універсальної послуги, то раджу Вам уважно прочитати статті 4 та 9 Закону «Про телебачення і радіомовлення», у яких ідеться не про лобіювання, як Ви зазначаєте, а про захист національних мовників, розвиток національної бази телебачення і радіомовлення та про здійснення політики протекціонізму щодо розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва. Для будь-якої держави беззаперечними речами є захист її національних інтересів, у тому числі в інформаційній сфері.

 

Засновники і керівники кабельних телерадіоорганізацій, які досі цього не усвідомили і намагаються перевести свою діяльність суто в комерційну площину, як на мене, мають зосередити свою діяльність на якомусь іншому бізнесі.

 

Запровадження універсальної програмної послуги значно покращило інформаційне забезпечення населення різних регіонів України. Збільшилася кількість ефірних програм у низці населених пунктів. Приміром, у містах: Зеленодольську Дніпропетровської області – з 4-х до 13-ти, Жмеринці Вінницької області – з 4-х до 17-ти, Кіровську Луганської області – з 5-ти до 11-ти, перелік можна продовжити. Заперечити позитиви неможливо.

 

До прийняття норми закону про обов’язкове включення провайдером  універсальної програмної послуги до всіх пакетів програм траплялися непоодинокі випадки, коли оператори кабельного телебачення (провайдери) не хотіли включати до складу програмної послуги місцевого мовника. Причини були різні – від особистої неприязні до політичних уподобань. Такі ситуації часто траплялися в Харківській, Львівській, Рівненській та інших областях. Тепер ситуацію виправлено.       

 

Лукавите Ви, пані Юліє, зазначаючи, що прийняття чинних нині норм  законодавства в сфері телебачення і радіомовлення відбувалося без належного обговорення. Скликалося безліч круглих столів, прес-конференцій, на яких обговорювалися, зокрема, і пропозиції Спілки кабельного телебачення. Щодо  можливого ініціювання з нашого боку змін до існуючого закону, то мушу нагадати, що Національна рада не є суб’єктом законодавчої ініціативи.

 

Що стосується  конкретно телеканалу «Інтер», який, за Вашими словами, є нерезидентом, мушу зазначити, що  висновок щодо його засновництва  мають зробити відповідні судові органи, до яких передовсім і раджу звернутися, а не послуговуватися припущеннями, розповсюдженими в Інтернеті. 

 

З повагою, Голова Національної ради                                                             Віталій Шевченко