Наїздам вірних владі ЗМІ на опозиційних кандидатів не те щоб не вірять, однак ставляться до них як до обов’язкового ігрового елементу, який чогось вартує лише тоді, коли вирізняється з-поміж інших “ігрових ходів” своєю оригінальністю. І, реагуючи на очікування мас, команди кандидатів змагаються у вигадливості.

Платити гроші збирачам підписів на підтримку кандидата і перевершити конкурента тим, що сплатиш більше? – Яка банальність! А ми будемо оригінальні, ми заздалегідь попереджаємо, що грошей за виконану доволі нелегку роботу може й не бути. І не тому, що їх не виділяє центральне керівництво виборчої кампанії кандидата, а тому, що, спущені “згори”, вони можуть не дійти до “низу”, осівши десь на рівні обласних і районних штабів. Приблизно такі міркування висловлюють організатори збору підписів на підтримку одного з опозиційних кандидатів (з поваги до нього не називатимемо його), аргументуючи нормальність ситуації тим, що конкуренти, мовляв, накрали, їм є з чого сплачувати, а ми не крали, ось і платити за роботу не будемо.

Утім провладний кандидат у питанні оплати роботи на нього теж не особливий оригінал. Його штаби просто знімають робочий люд з робочих місць та примушують ходити збирати підписи на його підтримку. На щастя “збирачів”, їм хоча б на роботі зарплату платять. А так - офіційно люди на роботі, а фактично бігають по містах та селах, виваливши язики, підписи збирають. Теж робота... Принаймні, так стверджують самі збирачі – мешканці Донбасу.

Ну хіба справді не оригінальний хід? І, головне, спрацьовує. Збирають з ідейних міркувань, знаючи, що виділені на цю роботу гроші дозволять збагатитися декому з тих, хто “не крав”. І то не позбавлене сенсу: навіщо збагачувати багатьох на кілька гривень, коли можна кількох – вельми суттєво.

Ще веселіше виглядає перебіг виборчих перегонів у ділянці агітації та пропаганди. Недалеко від центру Києва, біля станції метро “Університет”, веселі бабусі недорого продають сир, пропонуючи покупцям на додаток до придбаного листівки із зображенням головного претендента від влади. І не зрозуміти, чи то папірець з усміхненим обличчям влади має слугувати за обгортку, чи то лагідна посмішка пана Януковича закликана стимулювати апетит споживача молочної продукції. А найімовірніше, що організатори акції розраховували на цілком практичний виборчий ефект: заповнюючи бюлетень для голосування, виборець підсвідомо згадає приємний смак дешевого сиру і суто емоційно зробить вибір на користь потрібного претендента. З погляду оригінальності, здається, теж непогано.

Якщо так піде й далі, то незабаром ми хрумтітимемо печивом, виготовленим у формі голови того чи іншого кандидата, хліб їстимемо не житній, а, скажімо, ржавський і запиватимемо вітренкою на розлив чи тризірковим кінахом.