Ігор Коломойський зробив хід конем. Один із найбагатших українців придбав за 110 мільйонів доларів 1 275 227 акцій компанії Central European Media Enterprises Ltd., ставши власником 3% медійної імперії, яка володіє кільканадцятьма телеканалами у Центральній і Східній Європі. Зокрема, СМЕ належать канали у Хорватії (Nova TV), Чехії (TV Nova, Galaxie Sport), Румунії  (PRO TV, PRO TV International, Acasa, PRO Cinema і Sport.ro), Словаччині (Markíza, Galaxie Sport), Словенії (POP TV, Kanal A). Проте, слід думати, нового члена ради директорів СМЕ найбільше цікавили українські активи цієї компанії: «1+1» і «Гравіс» (канали «Кіно» і «Сіті»). Зараз чимало зацікавлених (особливо співробітників названих каналів) сушать голову над тим, що ж робитиме далі співвласник групи «Приват», аби встановити якщо не формальний, то фактичний контроль над «Плюсами».

Можливо, йому, як єдиному представнику України в раді директорів СМЕ, доручать (поки що, за словами керівника СМЕ Роналда Лаудера, цього не відбулось) курувати український канал, який останнім часом перебуває у глибокій кризі, а наприкінці серпня встановив антирекорд – найнижчу середню тижневу частку за всю свою історію (12,7% за аудиторією 18+ і 11,5% за 14-49). Тоді, скоріш за все, «1+1» чекає ротація менеджменту, яка вже почалась у «Гравісі», де 6 серпня з’явився новий гендиректор – нідерландець Онно Зонневельд, колишній директор із розвитку К1 і К2.

Кому входження Коломойського в СМЕ не сподобалось, так це українським партнерам цієї компанії – власникам 40% «1+1» Борису Фуксману та Олександру Роднянському. Фуксман назвав такі дії СМЕ зрадою і подав до суду до Паризького арбітражного суду, звинувачуючи американців у тому, що вони не виконують своїх зобов’язань.  А саме не дають Фуксману і його племіннику придбати 40% «Гравіса» (цими акціями зараз володіє Олександр Третьяков). Утім, обмін 40% «1+1» на 40% «Гравіса» аж ніяк не рівноцінний, адже два роки тому 65% «Гравіса» були придбані СМЕ за 7 мільйонів доларів, і обсяги інвестицій у «Кіно» та «Сіті» навряд чи перевищували 10 мільйонів, тоді як Фуксман і Роднянський оцінюють свої акції «Плюсів» приблизно у 200 мільйонів. Може, домовлялись насправді не лише про «Гравіс»?

Медіасередовище, - назвімо так розмови за столиками кав’ярень та в курилках редакцій, - з абсолютною впевненістю пов’язує з Коломойським канал «ТЕТ». Керівництво каналу, втім, навіть під тортурами не визнає того, що давно всім відомо: «ТЕТом» займаються впритул, і займаються представники «структур, афілійованих із групою «Приват» під керівництвом головного консультанта – Савіка Шустера. Останній категорично спростовує цю інформацію, проте таку реакцію легко пояснити: участь топ-ведучого «Інтера» навіть у вільний від роботи час у перезапуску чужого телепроекту дуже не сподобається Ганні Безлюдній. Хоча, враховуючи швидкість поширення чуток у медіапросторі, можна не сумніватись, що Ганна Віталіївна давно в курсі.

Саме з Коломойським, можливо, й була пов’язана дивна історія з «одноденним призначенням» на посаду генпродюсера каналу «ТЕТ» відомого шоумена, тусовщика, бізнесмена і видавця Валіда Арфуша. Блискучий знавець розважальної галузі повинен був упровадити на «ТЕТі» нові проекти, серед яких – «Пупсня» за купленим у росіян форматом «Куклы». 21 серпня Арфуш підтвердив факт свого призначення і навіть дав «Детектор медіа» інтерв’ю, в якому розповів, що саме робитиме на посаді генпродюсера. Наступного дня прес-служба каналу урочисто розіслала повідомлення про новопризначених Арфуша та продюсера експериментальних проектів Ореста Друля (відомий львівський журналіст, раніше на телебаченні помічений не був), а 23 серпня… спростувала інформацію про призначення Арфуша. Поінформовані джерела натякають, що кандидатура Арфуша могла бути чиїмись «відсебеньками», не узгодженими з власниками. Далі, напевно, все ясно: Ігоря Коломойського останнім часом небезпідставно вважають зацікавленим у виборчому проекті «НУ-НС», а Валід Арфуш, як пам’ятаємо, свого часу відкрито конфліктував із родиною Ющенків…

Ну, як то кажуть, «то таке». За вибуховою силою жодна з новин зі сфери медіавласності не зрівняється із бучею, що здійнялась на телеринку внаслідок дивовижно цинічних дій менеджменту каналу «Інтер». Риторичне запитання, поставлене мною в попередньому огляді – «чи буде змагання між «Свободами слова» схожим на рицарський герць?» - тепер, у світлі недавніх подій, видається смішним. Тут доречніше інше порівняння. Уявіть, що у фінал конкурсу краси виходять двоє близнючок, але в одної з них – збільшений силіконовий бюст. Упс… 

У перші дні серпня вибухнув перший скандал: «Інтер» поставив у тайм-слот, у якому раніше виходила програма «Караоке на майдані», повтори старих випусків цієї ж програми. Пікантність ситуації в тому, що, по-перше, в цей самий час «1+1» показує нові випуски цього шоу, по-друге, перед розривом із Ігорем Кондратюком генпродюсер «Інтера» Ганна Безлюдна закидала «Караоке» низьку якість. Звичні глядачі не відразу розібрались, де нове «Караоке», а де старе, тож спершу «Плюси» відставали за рейтингами від «Інтера». Хоча вкупі частка обох «Караоке» становила майже 50%, що мало б лестити Ігореві Кондратюку…

Я чув і про «крутіші» методи контрпрограмування. Наприклад, у середині 90-х одна регіональна телекомпанія, в якої Нацрада забрала кілька годин прайм-тайму і віддала іншій регіональній телекомпанії, перед ефіром «співмешканців» пускала заставку «не забудьте вимкнути телевізор» або навіть анонси найцікавіших програм інших каналів. Але донедавна здавалось, що 90-ті - в минулому, і зараз, коли ринок, принаймні, намагається працювати цивілізовано, відверто ставити палиці в колеса конкурентові ніхто із його гравців не наважиться.

Але далі було ще цікавіше. Програма «Свобода слова» з новим ведучим Андрієм Куликовим, вийшовши в ефір 10 серпня, збирала прийнятні, як на ICTV (і з урахуванням літа), частку і рейтинг. А 24 серпня на «Інтері» з’явилась програма, яку важко назвати схожою на «Свободу слова» - бо це її дещо підправлена та вдосконалена копія. Програма з назвою «Свобода Савіка Шустера» має абсолютно таку саму концепцію, і відрізняється лише деякими формальними нюансами. За словами режисера та співавтора формату «СС» Віри Кричевської, Савік використав на «Інтері» її ідеї, колись покладені в основу однойменного шоу на російському НТВ.

24 серпня «Свобода слова» на ICTV не вийшла, тому порівняти чудові результати «Свободи Савіка Шустера» не було з чим. Але й без того було ясно, що в такій «конкурентній» боротьбі «гаплик», який пророкувала «Свободі слова» без Савіка Юлія Мостова, є питанням кількох тижнів. Обурений гендиректор ICTV Олександр Богуцький, який ще у червні розповідав, що перехід Савіка не затьмарить його чудових стосунків із «Інтером», виступив на «Детектор медіа» із відкритою статтею-звинуваченням «Про свободу і мінімальну відповідальність». З її змістом, а також змістом відповідей Савіка Шустера, члена правління «Інтера» Володимира Грановські та режисера Віри Кричевської читачі «Рекламастера», напевно, вже знайомі. Далі за всіх зайшов Грановські, звинувативши Богуцького у зловмисних намаганнях зіпсувати Шустерові кар’єру.

Відкрита перепалка шанованих і високопоставлених медійників, які рідко з’являються на шпальтах друкованих та Інтернет-видань інакше, як у ролі героїв інтерв’ю, спричинила широку професійну дискусію. В обох сторін знайшлося чимало прихильників. Та насправді протистояння «Інтер»-ICTV та моральне право Савіка Шустера використовувати рідний йому формат «Свобода слова», ігноруючи придбані каналом ICTV авторські права, є лише верхівкою айсберга.

«Раніше ринок регулювався якимись принципами, часто достатньо умовними, - коментує Олександр Богуцький. – Наприклад, лідери ринку ніколи не дозволяли собі повторів за меншими каналами, сумнівних рішень із правами тощо. Менші старались бути подібними на лідерів і відмовлялись від трансляції блокбастерів, які ніби легально продавались на ринку, але права на які були сумнівними. А тепер – пряма дорога до «Свободи слова по-рівненськи» (кажуть, скоро український регіональний ефір збагатить і така програма».

Неважко уявити ланцюгову реакцію, яку може спричинити успішне відтворення «Інтером» чужого формату. Будь-який канал, дещо змінивши декорації та назву, може запустити клон рейтингового проекту конкурентів – і йому за це нічого не буде, крім, хіба що, критики на профільних сайтах. Адже поняття «формат» в українському законодавстві немає, і телевізійники вимушені реєструвати авторські права на сценарії програм. Кілька косметичних змін у сценарії «Танців з зірками» - вуаля, шоу «Зірки танцюють»!  І так далі…

Словом, ані в суді, ані у державних наглядових органах ICTV справедливості не дошукається. Галузь, утім, ще має шанс адекватно відреагувати на цю, без перебільшення, хворобливу ситуацію. За словами Олександра Богуцького, 6 вересня на засіданні «Індустріального телевізійного комітету», серед засновників якого є і «Інтер», і ICTV, він ініціюватиме розгляд ситуації із двома «Свободами».

Ну, і трохи про хороше. Найпозитивнішою подією серпня стало нагородження Національною премією у галузі телебачення «Телетріумф». Незважаючи на те, що нагороди між собою вкотре поділили канали першого і другого ешелонів, цього разу на адресу організаторів і журі пролунала рекордно мала кількість звинувачень у заангажованості. Найбільша інтрига була пов’язана з номінацією «Найкращий ведучий інформаційної програми», на перемогу в якій претендувала ведуча «інтерівських» «Подробностей» Ганна Гомонай. Багатьом видавалось, що перемога Гомонай, яка почала працювати на «Інтері» в останній місяць річного періоду, за який присуджують «Телетріумф», майже неминуча, проте нагороду отримала Олена Фроляк з ICTV. Так само несподівано (така собі компенсація за втраченого Савіка Шустера) «Факти тижня з Оксаною Соколовою» ICTV обійшли в номінації «Підсумкова (аналітична) програма» «інтерівські» «Подробиці тижня». Щедрого «дощу» «Телетріумфів», який торік вилився на «1+1», Новий канал, який демонстрував телеверсію нагородження 2007 року, не дочекався, але дві заслужені статуетки – за спортивну програму «Гол!» та телеверсію всеукраїнської премії «Гордість країни» - таки отримав. Заслужено вшанували «Танці з зірками» та їх ведучих, а також телесеріал «Собор на крові», який демонстрували «Плюси».

У двох номінаціях – «Регіональна програма» та «Художній фільм (серіал)» - визначити переможця журі не спромоглося, і це досить знаково. У першому випадку – демонструє відірваність лідерів ринку від решти вітчизняного телебачення. У другому – підтверджує правоту Влада Ряшина, який критикує організаторів премії за хронічне відставання від телевізійної сучасності, в якій серіали та телевізійні фільми відіграють провідну роль. Те, що «Телетріумф» має понад півдесятка номінацій, пов’язаних із інформаційно-аналітичним мовленням, і лише одну, в якій поєднано принципово різні жанри телепродукту – безперечно, анахронізм. І я ризикну припустити, що у разі, якщо Нацрада й надалі зволікатиме з давно назрілими змінами правил, у 2008-2009 роках «Телетріумф» змусить посунутись нова галузева премія, організована самими гравцями ринку.  

РеклаМастер