Олександр Зирін, для „Детектор медіа” Як уже повідомляла „Детектор медіа”, КМДА висунула вимогу до водіїв маршрутних таксі не слухати “шансон” під час руху. Втім, є підозра, що така заборона могла стати складовою піар-кампаніїї однойменної FM-станції. Адже, опираючись на результати легендарного вітчизняного рейтинговиміру, можна було би розраховувати на тисячні демонстрації посеред Хрещатика з плакатами або на перекриття збуреним натовпом автомобільного руху до лівобережних Троєщини чи Харківського масиву. Можливо, готується і таке... Але поки що в Києві спокійно. До речі, спокійно і досить затишно стало і в маршрутних таксі – принаймні в районі Сирця, де я ними користуюся.

Перший раз жовтеньку наклейку, розміщену поруч із водієм, я помітив декілька днів тому. Напис на ній сповіщав, що водій не може вмикати радіоприймач під час руху. Оскільки наклейка явно була розміщена біля входу і очевидно була розрахована на нас – пасажирів, подумалося: а що, були такі, хто, сідаючи в київську маршрутку, намагався вставити свою аудіокасету із Діо або починав шалено крутити ручки приймача, шукаючи на індикаторі потрібні цифри своєї улюбленої частоти? До речі, напис однозначно стосувався будь-якої FM-станції.

На жаль, я був змушений виходити і не встиг поцікавитися у водія, чи не з розряду це написів «веселих» на кшталт «зупинок тута і здєся на маршруті немає!»? Наклейки такі виготовляються цілеспрямовано і багатотиражно – вони із низки стандартних типографських транспортних жартів. Оскільки і жовтенька була досить пристойно виготовлена, промайнула весела, але позитивна думка… Мої намагання довідатися щось із джерел віртуальних – сайт держадміністрації м. Києва з офіційними розпорядженнями і документами, для прикладу, – результатів не дали.

Аж ось (о потреба в публічності!) – почали виринати справжні організатори цікаво задуманої промо-акції, мета якої (і це зрозуміло) – привернути увагу. До чого? З’явилися перші телевізійні сюжети і запитання «прискіпливих» журналістів до держслужбовців і керівництва міста. «Пишуться» коментарі і запрошуються «знавці». Зазвучало про: «порушення прав людини і споживача», «ми на першому місці в рейтингах», «намагання втрутитися у комерційну діяльність» і т.п. Я бачу уже появу найстрашнішого привиду – «душать свободу слова!»… Причому у ролі принижених, знедолених і практично задушених – діячі цілком певного «радіоформату»…

Браття журналісти! Сиві і з легким пушком на верхній губі, у міні-спідницях і простих ділових костюмах – вас намагаються… (тут треба слово у форматі-стилі потрібному – знайшов!) розвести… «Пацани і браткі» вирішили побавитися, а ви…?

Питання, чи має хтось право слухати ту чи іншу музику в нашій країні, не стоїть.

Сів у власному клозеті – і хоч барабанні перетинки ламай децибелами собі централізовано. Знаходишся серед людей – поводь себе як людина.

Олександр Зирін, для „Детектор медіа”

P.S. Із власного досвіду: коли я сідаю в маршрутку і з неї тхне відповідною радіохвилею, я просто кажу – можна ЦЕ вимкнути. Жодного разу(!) людина, яке сидить за кермом, не перепитала, ЩО треба вимкнути, – і жодного разу(!) не було вимкнено склоочищувач чи «пічку». Маю на своєму рахунку тільки полегшені вигуки жіночок і схвальні погляди чоловіків. Отакий він – реальний київський столичний український аудіорейтинг!