Керівником інформаційно-аналітичної служби Народного Руху України призначено постійного автора і друга «ТК», журналіста Юрія Луканова, який 1990 року брав участь у створенні цієї структури (вона тоді називалася «Рух-прес») та очолював її до 1992 року. Він співпрацював із Рухом іще в часи його створення, випускаючи нелегальну газету «Вісник Руху».  

 «Я маю сентимент до Руху. Все ж таки свого часу я створював ту службу, котру зараз мені запропонували очолити. І дуже прикро, що націонал-демократична ідеологія не зайняла того місця в суспільстві, яке вона би мала зайняти, – каже Юрій Луканов. – Мені дуже прикро, що вона стала предметом спекуляцій і заробляння політичних дивідендів. Я би хотів цю ситуацію змінити. Я знаю, що серед діячів “Руху”-“Української правиці” є люди, які щиро хотіли би того самого. Тому я й погодився попрацювати».  

За словами журналіста, цей вчинок можна назвати черговою епіграмою-«козюлькою», мовляв, можна ж пожартувати не лише словами, але й діями. «І на майбутнє я забезпечу гумор у виборчій кампанії Руху і «Правиці». Здається, мої наймачі погодяться з цим», заявив новопризначений керівник.  

На запитання «ТК» щодо колективу на новому місці роботи, Юрій Луканов відповів: «Скажімо, та ж Ірина Лукомська, прес-секретар УНП, вона вовка з’їла в роботі з медіями. Там чимало людей, котрі вміють щось робити. Іноді їм бракує корективу. Це трапляється тоді, коли люди довго працюють в якомусь напряму і в них замулюється око. Я намагатимуся їм цей креатив (або, українською мовою, творчість) забезпечити». 

Щодо реакції видавництва «Такі справи», з яким журналіст працював протягом останніх років, Юрій Луканов зазначив: «З ними формальні стосунки закінчилися, бо ось-ось має бути рішення міжнародного суду. Їм, скоріш за все, не буде потрібне інформаційне забезпечення, бо справа боротьби держави Україна проти них завершується. Але неформальні стосунки з головою фірми Сергієм Даниловим я підтримую, бо він мій товариш, перевірений роками».  

Робота із засобами масової інформації – друга спеціалізація Юрія Луканова. Зокрема, він працював у Прес-службі Католицьких церков, яка 2001 року готувала візит до України Папи Івана Павла ІІ.  

Юрій Луканов – автор кількох книжок, зокрема, «Третій Президент. Політичний портрет Леоніда Кучми», збірників політичних епіграм «Козюльки» та «Колода від Ющенка», дорожніх нотаток із подорожей Європою «Європейський феєрверк».  

Крім того, він є автором та продюсером кількох документальних фільмів, зокрема, «Три любові Степана Бандери» та «НАТО: свій чи чужий?». 

«Детектор медіа»