Маzепа-fest – це український рок-фестиваль, що його другий рік поспіль проводять у Полтаві Сашко Євтушенко (музичний критик, журналіст, оглядач і взагалі людина рідкісної в Україні професії “укррокознавець”), режисер Сергій Архипчук та голова місцевої “Просвіти”, депутат ВР від “Нашої України” Микола Кульчинський. За ідеологією Маzепа-fest мені імпонує: привезти в Полтаву не попсу, а нормальні українські рок-команди, взагалі дати цим командам можливість виступити на великій сцені (у рок-музикантів, скажемо обтічно, не так багато подібних ангажементів), а тимчасом, як мовиться у прес-релізі, “існує велика кількість дуже цікавої музики у регіонах, що ніяк не засвічується на всеукраїнському рівні”. Допоки все зрозуміло і більше ніж прийнятно. Ну, хіба може не викликати захвату ідею порушити монополію попси в українському звуковому просторі?

Звертає увагу той факт, що жоден із загальноукраїнських музичних каналів не звернув увагу на подію – і тут постає питання чому, на яке чесної відповіді годі сподіватися, бо телеканали говоритимуть про те, що галімий фестиваль, а організатори фесту – про галіму політику телеканалів, які крутять тільки попсу. Хоча не можна сказати, щоби цього разу українське телебачення геть не проявило інтересу до Маzепа-fest’у. Як прокоментував „ТК” Олександр Євтушенко:

– Приїхали знімати фестиваль “1+1”, “Тоніс”, ТРК “Київ”. Мали приїхати Перший Національний та Новий канал, але не приїхали. У принципі, ми задоволені, тому що змогли на місці домовитися з полтавською телекомпанією “Лтава”, яка фільмувала весь фестиваль на чотири камери, що дає підстави сподіватися на те, що нам – мені і Сергієві Архипчуку – вдасться змонтувати якісну телеверсію цьогорічного Маzепа-fest’у. Уже на сьогоднішній день ця телеверсія зацікавила Перший Національний і “5 канал”. А далі будемо шукати…

Хоч як це дивно, але особливих проблем із розміщенням фільму на ТБ я не бачу, попри те, що ми живемо в прагматичному світі, а телебачення – найпрагматичніший сектор нашого життя. Ти приходиш на телеканал, а в кожного в очах калькулятори… Такої музики на нашому телебаченні майже немає. Чомусь експлуатується вузесенький сегмент музичного життя – попса. Чому музичні редактори телеканалів вирішили, що людям потрібна попса і більше нічого, – мені незрозуміло. На які дослідження, на які моніторинги це спирається? Мене особисто абсолютно не влаштовує, як висвітлюється музичне життя на українських телеканалах – для цього, власне, і проводяться такі рок-фестивалі, як наш, які відкривають інші грані музичного життя в країні. Я не говорю, що на ТБ повинен бути самий рок – є і джаз, і авторська пісня, і експериментальна музика, яка на сьогодні перебуває в глибокому андерграунді… Дивно, що мало кого цікавить, хто спонсорує акцію (йдеться про “Нашу Україну” – Л.Г.). Хоча я наполягаю – наша акція не політична.

Ну що ж, що стосується слів Сашка про те, що “мало кого цікавить, хто спонсорує” та “наша акція – неполітична”, то, гадаю, тут він свідомо лукавить. Як досвідчений журналіст, він чудово знає, що, по-перше, спонсорів мистецьких акцій зазвичай в інформаційних сюжетах не згадують (така практика: щоби не перетворювати інформповідомлення в перелік спонсорів), а якщо згадують, то лише тоді, коли існують спеціальні домовленості – або рекламні проплати („білі” й „сірі”), або політичні шури-мури між “спонсорами” та власниками каналу.

По-друге, навряд чи можна назвати аж такою аполітичною акцією концерт, де ведучий спонукає аудиторію скандувати не тільки “Маzепа-fest, Полтава – best”, а й “У-кра-ї-на – Ю-щен-ко”. Серед спонсорів фестивалю був і Полтавський лікеро-горілчаний завод, приміром. Але ж ведучий не заохочував зал вигукувати “Лі-ке-ро-го-ріл-ча-ний…” і т.д. (хоч би це звучало принаймні дотепно). Чому потрібно проводити акцію, потім риторично наголошувати на тому, що вона не має жодного стосунку до політики, якщо вона його має і – що головне – повинна була б мати, і добре, що має? Що це за технологія плутання слідів і нащо вона потрібна? Я думаю, що багато хто з музикантів не приїхав би на цей Маzепа-fest, якби його організовувала якась інша партія. Навіть не думаю, а знаю. Принаймні свого часу від “Культурного героя”, який проводився під кураторством есдеків, деякі з них самоповажно дистанціювалися. І багато хто з журналістів, до речі, теж.

По-третє, на фестивалі дійсно виступило кілька дуже непоганих груп („Борщ”, „Мертвий півень”, „Арахнофобія”, „Гайдамаки”, „Перкалаба” – може, когось пропустила – вибачайте), але, чесно кажучи, загальне враження я довго не знала як сформулювати. Потрібна була точка відліку. І тут мені теж допоміг Сашко Євтушенко, який на абсолютно аполітичній прес-конференції вимовив хорошу фразу: „Блок „Наша Україна” підтримує український рок за нашу державу. За Януковича, Кучму, які ходять виключно на Аллу Пугачову. А от Віктора Андрійовича Ющенка я бачу на концертах хороших артистів – Тараса Петриненка...” Ну що ж, якщо прийняти „хороша музика – Тарас Петриненко” як точку відліку, то музика, що звучала на фестивалі, була хорошою. Але для мене що „хороший Тарас Петриненко”, що „хороша Алла Пугачова” – це музика не з моєї планети. І чим вони принципово відрізняються, я не розумію. Як не розумію, чим сьогодні принципово відрізняється український рок від української попси. Принаймні для мене він нічим не кращий. Але питання на сьогодні формулюється інакше: чим ми, український рок, гірші від попси? По-моєму, нічим. І ось під цим я готова підписатися. І підписуюся –