У разі підписання президентом нової редакції закону, до порушень законодавства про інформацію, що тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України, буде віднесено "порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави".

Сьогодні Громадська рада з питань свободи слова та інформації звернулася до Президента України з відкритим листом, у якому вимагає накласти вето на закон, що значно звужує право журналістів на професію та розширює повноваження спецслужб. Текст звернення "Детектор медіа" друкує повнотекстово:

"Президенту України

Кучмі Л.Д.

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ Про необхідність застосування вето до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (щодо сфери охорони державної таємниці)

Шановний Леоніде Даниловичу!

11 травня 2004 року Верховна Рада України в черговий раз повернулася до розгляду Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №1032-IV, яким передбачається внесення змін до низки законодавчих актів України, якими, зокрема, запроваджується поняття “конфіденційна інформація, що є власністю держави”; право на інформацію зводиться до права вільно одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію відкриту за режимом доступу; Службі безпеки України надається низка додаткових повноважень у сфері провадження оперативно-розшукової діяльності тощо.

На нашу думку, положення згаданого Закону суперечать нормам Конституції України, міжнародно-правовим стандартам у сфері забезпечення свободи слова, відкритого доступу до інформації. Так, стаття 34 Конституції України визнає за кожною людиною право “вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір”. Відповідно до статті 64 Конституції України, права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені. Таким чином, трактування права на свободу слова у редакції щойно прийнятого парламентом Закону звужує обсяг конституційних прав та свобод громадян, що неприпустимо.

Відповідно до положень чинного Закону України “Про інформацію”, в окремих випадках – коли право суспільства знати переважає право власника інформації на її збереження у таємниці – навіть інформація з обмеженим доступом може бути оприлюднена. Це демократичне за суттю положення, визнане у всьому світі, лише нещодавно стало частиною вітчизняного законодавства. Норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо сфери охорони державної таємниці)” спрямовані на його скасування. Це, вочевидь, не спрятиме утвердженню високого авторитету України на міжнародній арені, її сталому демократичному розвитку.

Закон вводить поняття поняття “конфіденційної інформації, що є власністю держави”. Однак, як відомо, у власності держави не може бути конфіденційної інформації. Вона може належати лише конкретним особам. Держава ж може бути власником інформації, що становить державну таємницю, та володіти конфіденційною інформацією, що є власністю інших осіб. Режим використання такої інформації чітко визначений чинним законодавством.

Закон запроваджує адміністративну відповідальність за порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, які містять “конфіденційну інформацію, що є власністю держави,” яке призвело до розголошення такої інформації. Однак, передбачається, що суб’єктом цього правопорушення може бути будь-який громадянин. Разом з тим, очевидно, що у даному разі відповідальність повинна нести лише особа, яка мала доступ або володіла державною таємницею зважаючи на характер своєї професійної діяльності.

Звертаємо Вашу увагу на ту обставину, що Україна, за визнанням міжнародної спільноти, належить до країн, в яких найменше забезпечені право людини на свободу вираження та свобода діяльності засобів масової інформації. Набуття чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №1032-IV ще більше віддалить нашу державу від досягнення проголошеної Вами ж мети, що полягає у якнайповнішій інтеграції України в європейські та євро-атлантичні структури.

Зважаючи на сказане, просимо Вас накласти вето на Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №1032-IV, прийнятий Верховною Радою України 11 травня 2004 року, і тим самим підтвердити Вашу рішучість у прагненні забезпечити становлення свободи слова в Україні."