detector.media
17.05.2004 15:52
Україна. Євробачення. Перемога.
Україна. Євробачення. Перемога.
На перші місця виходять ті учасники, які просто і органічно, без акцентів та помилок, співають рідною мовою. Очевидно і позитивно на це впливає розширення кількості учасників.
ВСТУП

Відверто: в перемогу Руслани на Євробаченні не вірив ніхто. Ні фахівці, які знайомі з реаліями вітчизняного шоу-бізнесу. Ні громадяни України, які з цими реаліями не знайомі – телеглядачі і радіослухачі в нашій країні набагато краще знайомі з реаліями закордонними. Але погодьтеся – відчуття від очікування того, що наша з вами країна крокує до перемоги і... впевнено здобуває її, досить сильні.

РЕЗУЛЬТАТ

Молодчина! Крапка.

ПЕРЕГЛЯД КОНКУРСУ

Уже перший попередній етап показав (а фінальний концерт підтвердив) декілька серйозних речей.

Перше – проблеми зі звуком бувають і на такому рівні. Виявилося, що нефахова робота чи не однієї людини може суттєво вплинути на кінцевий результат багатомільйонного європейського телевізійного конкурсу. Це стосувалося і досить самобутнього виступу білорусів, які вдало поєднали автентичне звучання власного народного інструменту з англійською мовою співу. Але особливо драматично погане звучання вплинуло на виступ естонців. Вперше (завдяки НТКУ) ми мали змогу побачити їх у трансляції концерту „Дух Європи” з Варшави – весело, динамічно, професійно! А тут – навіть не пройшли до фіналу. Прикро...

Друге. Нарешті бабусі Європі стає зрозумілим, що домінувати починає сила-силенна інших мелодій. І зовсім не тих, що вироблені за гарантовано успішними голлівудськими поп-розмірами (чомусь пригадується фрагмент хроніки – вирізаний у фанері „класичний силует” жінки, в який намагаються протиснутися десятки американських претенденток). Музика низки країн Європи різнобарвніша й цікавіша, динамічніша й новіша. Ця музика чітко змальовує особистість, людей, народ – тих, хто її наспівує. Хоча й опирається якісно зроблена англомовна попса поки що. Жорстко і цілеспрямовано. Але її місце вже не в першій десятці уподобань телевізійної Європи. Далеко не в першій.

Третє. Уже відбірковий тур показав, що музика, заспівана на „Євробаченні-2004”, ще більш потужно і якісно опирається на власне музичне коріння. І якщо на попередніх конкурсах такого роду пісні сприймалися як екзотика, то тепер – це модна європейська тенденція. Сміливо і вже без будь-якого остраху використовуються автентичні народні мотиви, специфічні інструменти і колоритне звучання. На перші місця виходять ті учасники, які просто і органічно, без акцентів та помилок, співають рідною мовою. Очевидно і позитивно на це впливає розширення кількості учасників.

Четверте. Найбільше сприймаються і запам’ятовуються номери, зроблені як маленьке і оригінальне видовище – Руслана, серби з чорногорцями, роздягнений дівчатами грек, македонець зі стрічками з тіла, колоритні турки із „весільним роком”... При цьому напівоголені жіночі тіла, чи то польські, чи то румунські, як „оригінальне видовище” уже не сприймаються.

Нарешті, п’яте. Також став очевидним та зрозумілим і той факт, що наявність на знімальному майданчику ефектної декорації із модними нині електронними проекційними екранами, купи найсучасніших телевізійних пристосувань (крани, рейки, „Стадікам”) і великої кількості ТБ-камер у потужному світлі шаленої кількості світлових пристроїв не є запорукою для створення якісного сучасного телевізійного видовища. Без вправних і професійних рук і, головне, творчого та оригінального мозку – все це просте залізяччя. Обмовлюся, що така ситуація спостерігається і в нашій країні: кількість телевізійних зйомок з „кранчиками, рейками та екранчиками” всіляких концертів невпинно зростає – на майданчиках тонни залізяччя, а телебачення немає. Отож і тут ми крокуємо в Європу...

ПЕРЕМОГА!

Оцінка перемоги завжди важлива з вуст найближчих і прямих конкурентів. Звичайно ж, маються на увазі „брати наші старші”. В ефірі ОРТ – „Ночь Евровидения на ОРТ”. Відразу ж після обговорення гарячі думки журналістів і фахівців російського шоу-бізнесу. Думки на кшталт „все одно – наша была лучшей” – це і ми вже пройшли. А от жорстку заяву дівчини, яка щойно „ощасливила” концертами сімнадцять міст України, – „ та что вы все Веерка Сердючка да Веерка Сердючка – это у нас она символизирует украинский шоу-бизнес, а на Украине вовсе не так все…” – у студії зустрічає обурений гомін. На „ура” проходять „Як вздрючилась железяка! Вы бы видели в эфире украинский шоу-бизнес – у вас бы шары выкатились” та примітивні образи… І знову обурений гомін і крики на просте і зрозуміле – „Мне кажется, что „Фабрика звезд” навязывает нам примитивные стандарты, и им должно быть стыдно…”. Коротко сказати – розпач і паніка... Для чого про все це згадую? А для того, щоб іще раз стало більш зрозумілим – тільки відірвавшись від багнюки пропонованого нам „расейского” стандарту ведення справ у вітчизняному шоу-бізнесі і телебаченні, будемо „на коні”. Важко буде – ой як важко, але - треба!

ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ...

Найбільш важкий фрагмент цього матеріалу, але знову – треба!.. Дуже багато дрібноти, яка заважає нам просуватися уперед, буде сприймати перемогу на „Євробаченні-2004” як індульгенцію. Певна частина натягне на себе футболки з написами „Дикі танці” і „Україна”, тобто приліпить фіговий листочок як перепустку до вседозволеності. Усе частіше і частіше буде пихато і гордовито звучати „ми перемогли”. Вони перемогли? Почнеться... Уже почалося – навіть турецьким телевізійникам не вдалося прибрати із кадру істоту, яка фактично зірвала на сцені у Стамбулі вручення Руслані переможного призу... Наступного дня в ефірі комерційного FM-радіо уже чую: „Ми вірили... завдяки нам... престижний європейський конкурс у Києві... вся Європа буде співати українською... продовжуємо працювати для вас”... – і пісеньки а-ля Вєтліцкая і К°. Годинами... Практично жодна FM-радіостанція в Києві не віддала ефір найкращій пісні в Європі (тепер уже точно!) належну кількість разів. Практично жоден телевізійний канал у столиці України не показав відеокліп з цією переможною піснею належну кількість разів. „Ми” („вони” ж бо) – „За Україну!”, „За Руслану!”, „За культуру!”, і знову і знову з ефіру українського лине пісенька виконавиці, яка програла Руслані з тріском. Знову і знову...

А далі за „расейскими” рецептами – по колу: відсутність відбіркового туру в Україні на „Євробачення-2005”, незрозумілість і непрозорість використання з комерційною метою в Україні символіки, аудіо та відеоматеріалів Євробачення (державної власності, чи не так?), фантастичне за своїм складом „альтернативне” журі, яке „піарить” прямих комерційних конкурентів НТКУ, державні телевізійні топ-менеджери, які слова зв’язати не вміють державною мовою, та інше...

Україна? Перед „Євробаченням-2005”? Поставлю знаки питання...

P.S. ЧИ ЗМОЖЕ НТКУ ПОТЯГНУТИ?

Якщо будуть прийняті серйозні кадрові рішення і не будуть заважати – звісно, зможе. Скажу навіть по-іншому: тільки НТКУ і зможе. Професіонали є. Досвід, шалений досвід проведення велелюдних і знакових ТБ-видовищ є.

Для прикладу: висвітлення приїзду Папи Римського або численні ігри Ліги чемпіонів – не менш складні постановочні телевізійні проекти, ніж „Євробачення”.

Новітня концертна зала – у Києві вже практично збудована велетенська (тисяч на 10-15 глядачів) спортивно-концертна споруда в районі іподрому. Відповідна техніка (звук, світло, спеціальне обладнання) в Києві є давно.

До праці.
detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY