detector.media
14.05.2004 17:53
Національна музична академія: факти і чутки
Національна музична академія: факти і чутки
Про скандальну ситуацію навколо Національної музичної академії зараз у пресі пишуть багато. Спробуємо зібрати і згрупувати як беззаперечні факти, що стосуються цієї ситуації, так і чутки про підкилимну, тіньову боротьбу навколо неї, адже українська традиція останнього десятиліття – саме така тіньова боротьба.
Факти. Для Національної музичної академії Рік культури в Україні почався з відключення спочатку теплопостачання, а потім електроенергії. Внаслідок цього постраждали музичні інструменти, а навчальний процес нагадував заняття у блокадному Ленінграді зі спогадів Дмитра Шостаковича. Наступною сходинкою вниз стала невиплата заробітної плати, (до речі, професор в Музичній академії отримує 600 гривень на місяць, тобто в сім разів менше, ніж його колега в Московській чи Санкт-Петербурзькій консерваторії). Усе це стало наслідком зменшення бюджету Національній музичній академії на 1 мільйон 700 тисяч гривень у порівнянні з минулим роком. Хоча фінансування культури в державі і збільшилося на 57 мільйонів. Новий бюджет поставив під загрозу скорочення 120 посадових окладів, що означає автоматичне падіння рівня професійної підготовки студентів.

Чутки (почалися поширюватися із січня). Чи правда, що такі дії з боку державних органів пояснюються тим, що Національну музичну академію хочуть чи то здати в оренду, чи то продати? Чи не тому так блискавично подав заяву колишній ректор про своє звільнення?

Факти. Захищати інтереси одного з найвідоміших мистецьких вузів Європи не було і немає кому: з початку року Академія опинилася без ректора – у зв’язку з виходом його на пенсію. 31 березня трудовий колектив, діючи згідно з чинним законодавством, у присутності представників Міністерства культури та мистецтв і Міністерства науки та освіти прозоро, дотримуючись усіх юридичних норм, обрав із чотирьох допущених Міністерством культури і мистецтв претендентів на посаду ректора професора, доктора мистецтвознавства, заслуженого діяча мистецтва. Проте і досі Міністерство культури та мистецтв, яке визнало вибори легітимними, зволікає з його затвердженням. Між тим, під загрозою опинився весь цьогорічний випуск Національної музичної академії, оскільки тимчасово (не за контрактом) виконуючий обов’язки ректора не має юридичного права підписувати диплом про закінчення вищої освіти.

Як висловилася зірка світової оперної сцени, народна артистка України, кавалер трьох ступенів “Ордена Княгині Ольги” Євгенія Мірошниченка, музикантам, яких знає весь світ, колективу Академії, який чесно обрав собі ректора, по суті, дали ляпаса.

Чутки. У мистецьких колах та академічних коридорах дедалі ширше й настійніше повзе інформація про намір передати (продати) будівлю консерваторії фінансовим олігархам. Невже саме тому на посаду ректора планують призначити особу, близьку до бізнес-структур та їхніх інтересів?

Факти. Називають при цьому одну кандидатуру – відомого діяча естрадного мистецтва, народного артиста. Спростувати це могло б затвердження новообраного ректора, який відповідає юридичним вимогам: згідно ст.39 “Про вибори ректора вузу” Закону “Про вищу освіту”, посаду ректора може обіймати лише особа, яка має вчений ступінь, наукові праці, звання професора і не менше 10 років працює у вузі. Кандидатура ж можновладців не проходить за цими вимогами.

Наказом Міністра культури та мистецтв від 15 квітня створено комісію з чиновників, які мають вивчити процедуру виборів. До її складу увійшли двоє високих посадових осіб Міністерства, які були присутні разом із представником юридичної служби Міністерства на виборах, визнали їх чесними, прозорими і навіть привітали колектив з успішно проведеним обранням ректора. Виникає питання: для чого потрібна ця комісія?

Чутки. Комісію призначили під тиском “згори”, щоб відтягти час, оскільки готують спеціальну постанову, що звання “народний артист” автоматично дорівнюватиме науковому ступеню доктора наук? І тоді “свій” претендент матиме законне право зайняти ректорське крісло? Ректора не призначають тому, що без керівництва простіше маніпулювати процесом купівлі-продажу приміщення європейського рівня? А, можливо, вся справа у тому, що вибір “верхів” відповідає їхнім естетичним смакам та їхній уяві про культуру? У тому, що Національна музична академія зможе перетворитися на додаток славнозвісного Університету культури та мистецтв і стати великим поплавком (тим, що не тоне) в океані бездуховної, неосвіченої, приниженої маси? У тому, що саме такою масою легко маніпулювати та керувати?

Факти. Всесвітньовідомі діячі, серед яких Анатолій Авдієвський, Дмитро Гнатюк, Євгенія Мірошниченко, Богодар Которович, Євген Станкович, Євдокія Колесник, Павло Муравський і багато інших звернулися з відкритим листом до Президента України, в якому йдеться про те, що “колектив не допустить, щоб в наш навчальний заклад прийшла людина, для якої бізнес був би вище інтересів національної музичної культури”.

“Ми хочемо творити мистецтво, а не бути механізмом чиєїсь політичної та економічної гри”, – з такою заявою виступили провідні митці 19 квітня на пресконференції представників Музичної академії. Вони звернулися до засобів масової інформації з прохання допомогти зберегти “колиску національної музичної освіти”, як образно назвав Національну музичну академію соліст Метрополітен-опера Володимир Гришко. Ось слова Героя України, керівника всесвітньовідомого хору імені Верьовки Анатолія Авдієвського. “Ми можемо досягнути і знову показати на весь світ, так би мовити “рівень” своєї культури, своє ставлення до музичної освіти, коли нам дадуть якийсь будиночок на хуторі поруч з радгоспом. Треба з повагою ставитися до людей мистецтва. Цього чекає музична громадськість і вся Україна.”

P.S. Конфліктна ситуація в Національній музичній академії, яка триває ось уже три місяці, є, як вважають діячі мистецтва, ще одним підтвердженням того, що можновладці зроблять усе, аби повністю вичистити центр міста від культури, від мистецтва. Навряд чи знають ці представники влади, що в центрах столиць світу розташовані саме культурні заклади – театри, концертні й виставкові зали, консерваторії, музеї тощо. В Україні ж ціна центральних частин міст розцінюється виключно з комерційних позицій. Нагадаємо, що на найцентральніших вулицях Києва – Хрещатику та Богдана Хмельницького – три мистецькі магазини перетворилися в бутіки та гральні заклади, з Кловського палацу виселили старовинний Музей історії Києва.

Надзвичайно ласим шматом є щодо цього будинок Національної музичної академії України у самісінькому центрі – на площі з символічною назвою “Незалежність”. Для бізнес-структур принципово неважливо, що там розміщується – консерваторія з молодіжним оперним театром, чи будинок інвалідів, чи щось інше. Не зачіпає їх те, що Національна музична академія є одним із провідних у світі центрів підготовки музикантів, попит на яких на світовому ринку щороку зростає, і що саме звідси вийшли світові зірки української культури, про існування яких вони навіть не здогадуються. Для них важливим є те, що ціна цієї будівлі та землі під нею зашкалює за десятки мільйонів “зелених”.

І знову чутки. Чи випадково, що практично одночасно під загрозою закриття опинилися Національний будинок органної та камерної музики, кінотеатр “Кінопанорама”, що по вулиці Шота Руставелі, Будинок актора на Ярославовому Валу?
detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY