Сто років тому реклама на вулицях Києва була поширеним, але значно менш агресивним явищем, ніж сьогодні. Про це 28 березня розповіла києвознавець, екскурсовод Влада Осьмак на лекції «Київська реклама кінця ХІХ – початку ХХ століття», організованій інтернет-спільнотою «Захоплюючий Київ» у найстарішій київській обсерваторії.

Основний принцип тогочасної зовнішньої реклами, за словами пані Осьмак, – «правильно й однаково». Тобто, в старому Києві реклама була пропорційною, вона не тяжіла над простором, не розсікала його, на відміну від сучасних лайтбоксів та білбордів, котрі врізаються в потік вулиць, перерізуючи і звужуючи його. Навпаки, тодішня реклама подовжувала вулицю, вона ніби горнулася до будинків, – загалом, була «дружньо» налаштована до міського середовища.

До того ж, київська зовнішня реклама межі ХІХ-ХХ ст. зазвичай була скромною, без зайвих прикрас. Що більш серйозний і поважний заклад, то скромнішою і менш претензійною була його реклама. Це мотивувалося тим, що «хороший заклад / товар і так усі знають, немає потреби витрачати зайві гроші на рекламу, ліпше пустити їх у виробництво».

На питання, чи була в Києві 100 років тому соціальна реклама (на кшталт «Київ – твоє місто» абощо), пані Влада відповіла, що любов до міста реалізувалася радше через поміркованість у зовнішній рекламі: купці й торговці розуміли, що місто має лишатися красивим, і не захаращували його надмірним вивісками чи оголошеннями.

Як приклад такого поміркованого ставлення до зовнішнього вигляду міста, Влада Осьмак розповіла про рекламу на віконницях: на ніч, коли крамниця чи заклад зачинявся, закривалися й віконниці – а разом із ними згорталася й реклама. Таким чином, городяни могли гуляти вечірнім Києвом, не відволікаючись на вивіски.

Катріна Хаддад, «Детектор медіа»