Будні та свята наметового містечка на Майдані під час Помаранчевої революції описала у своїй книжці львівська журналістка, власний кореспондент газети у Львові "Голос України" Оксана Теленчі. Точніше, не описала, а задокументувала.

Книжка "Подивімось у вічі дітям. Наметове містечко: вчора, сьогодні, завтра" розповідає про будні життя у наметах на Майдані устами дванадцяти персонажів, серед яких і відомі люди, і прості українці. Усі розповіді-сповіді авторка збирала через рік після Майдану -- аби, як вона сама каже, переконатися в тому, що ідея Майдану не згасла.

На презентацію видання у Львові спеціально приїхало восьмеро з дванадцяти провідників наметового містечка. За словами упорядниці книжки, кожен із них розповів їй щось унікальне та своє про події осені 2004 року. «Мої хлопці» -так називає Оксана Теленчі комендантів, у яких брала інтерв’ю.

"І знаєте, як що до розмов із хлопцями я ще мала схильність до розчарування, то після розмов із ними у мене з’явився оптимізм. Бо я зрозуміла, що вони лишилися такими, якими й були тоді, на Майдані, і своїм принципам не зрадили і не зрадять ніколи", - додала Оксана Теленчі.

Окрім спогадів комендантів, у книзі журналістка зібрала й фотографії та документи, які регулювали життя в наметах, - перепустки, накази комендантів, списки розселення тощо.

"Ідея зібрати враження та думки цих людей не нова. Я просто зробила свою скромну журналістську працю", - каже Оксана Теленчі. У книзі можна прочитати думки людей, які мають різні погляди, національність, мову та політичні переконання, але яких об’єднало життя в наметовому містечку.

"Дехто так хвилювався під час інтерв’ю, що починав знімати окуляри, краватки, перстені. наприклад, з киянином Остапом Флюнтом ми годинами курили на кухні і розмовляли. А Андрій Рожнятовський прибіг до офісу, і на одному подиху, за 45 хвилин виклав своє бачення тих подій. Найлегше мені було говорити з комендантом Українського дому Андрієм Парубієм, - так описує журналістка процес роботи над книгою. - Всі говорили про свої сім’ї, про своїх дітей - і тому назва "Подивімось у вічі дітям" виплила сама собою".

Деякі коменданти кажуть, що не сподівалися побачити себе у окремій книзі про наметове містечко, адже починалось усе зі звичайного інтерв’ю для газети "Голос України". Під презентації книжки кожен з тих, хто зміг приїхати, сказав своє слово, звісно ж, не без емоцій (і звісно ж, не втримавшись від нагоди вставити у промову своє партійне гасло).

Усі герої книги брали безпосередню участь у організації "кістяка Майдану" - наметовому містечку, впорядковували та контролювали його побут. Єдина героїня книги, котра не жила в наметах, - Леся Гонгадзе. Та її присутність, як наголошує авторка, в книзі дуже і дуже виправдана. "Ця жінка була матір’ю для всіх тих дівчат і хлопців, які жили на Майдані. Разом з нею ми втирали материнські сльози", - додала журналістка.

У передмові Оксана Теленчі констатує - не факт, що герої її книжки потраплять до підручників з історії України. "Та принаймні дітям і онукам коменданти наметового містечка, які прибули на Майдан з різних регіонів України і тримали на своїх раменах найважчі випробування, розкажуть нелукаву правду. Вони зробили своє і лишилися в тіні. Тим часом вгору висунулися інші. То нехай же "інші", читаючи ці рядки, теж подивляться у вічі дітям".