Червнева Ялта – не найкраще місце для довгих засідань. Мабуть, тому учасники 3-го Міжнародного Конгресу телерадіомовників і кабельних операторів країн СНД

вирішили озвучити ключові проблеми свого бізнесу вже у перший день. І одразу стало зрозумілим, що ці проблеми набрали вже хронічного характеру і їх детальний виклад стане черговим дублюванням численних попередніх публікацій та чат-конференцій «Детектор медіа» на кабельну тематику. (До речі, маю зазначити, що доповідачі на Конгресі часто і охоче посилалися на ці публікації).

Отже, перший висновок із виступів на конгресі – час минає, а згадані проблеми у кабельному господарстві країни, попри всі зусилля зацікавлених сторін, кардинальному вирішенню не піддаються. Очевидно, є сенс задуматися про причини такого «замерзання».

Для цього накидаємо – досить умовну і спрощену - схему стосунків у кабельній галузі України.

Почнемо із споживача. Його позиція проста. Він хоче по максимуму реалізувати своє право на вільний вибір і отримання інформації. Крім того, споживач зовсім не проти скористатися технологічними досягненнями інформаційної епохи, які потенційно могли б йому надавати кабельні оператори.

Кабельні оператори у своїй більшості задовольняються виконанням функцій «листоноші» - себто доставщика послуг до споживача. Як і кожен нормальний підприємець, оператор прагне до максимальної дерегуляції ринку своїх послуг, тобто до мінімізації впливу з боку держави (на зразок ліцензування в різних держорганах аж до Держбуду, обмеження тарифів, підзаконних актів і т.п.).

Не менш природним є бажання операторів, нарешті, врегулювати процес реалізації авторських прав на аудіовізуальну продукцію, і перш за все - уникнути подвійних виплат телеканалам , продакшн-студіям або іншим «ексклюзивним» суб’єктам авторського права.(Як образно висловився президент Всеукраїнської Асоціації операторів кабельного ТБ і телеінформаційних мереж Володимир Алексєєв – «крім оплати за компот, з нас вимагають ще й оплату за яблука, з якого він зварений»).



Ще один принциповий для оператора момент – уникнути відповідальності за контент ретрансльованих каналів - в першу чергу, за рекламні блоки. Обладнання для вирізання «чужої» реклами є надто затратним і затвердження новою редакцією Закону «Про рекламу» необхідності його придбати загрожує самому існуванню дрібних операторів.

Загалом, позиція кабельників полягає в тому, що без вирішення згаданих проблем виглядає дуже проблематичним технічна модернізація кабельних мереж. А без цього – неможлива реалізація головної суспільної місії кабельної галузі – досягнення технологічної адекватності українських мереж вимогам інформаційної епохи. Не буде цієї адекватності – Україна залишиться на узбіччі глобального світу. Для прикладу, Європейський Поштовий Союз уже загрожує припиненням міжнародних відправлень з України у зв’язку з невідповідністю стандартів зв’язку. Втрата часу у процесі модернізації – подібна смерті. Можна відстати від цивілізованого світу назавжди.



Яку позицію займає влада? Центральні і місцеві органи влади декларують свої наміри сприяти як технологічному оновленню галузі, так і подальшому задоволенню прав споживачів. Але складність того ж процесу законодавчого забезпечення діяльності кабельників свідчить про інше. Швидше всього, у ставленні влади до кабельного бізнесу домінує своєрідний «медіа-синдром».

Влада і окремі політики, поки що навіть ментально, не готові розглядати кабельне телебачення, кабельні мережі як того самого «листоношу», головною проблемою якого є передусім технологічне відставання. Оскільки мережі вже зараз служать засобом доставки інформації до значної аудиторії , яка має тенденцію до стабільного зростання, вони сприймаються політиками на рівні з мас-медіа, контроль за якими є неодмінною і надважливою складовою владного ресурсу. Намагання різних політично-бізнесових гравців утримати або, навпаки, перехопити цей контроль: за кабельним ТБ – як інформаційним ресурсом, і за кабельним бізнесом в цілому –як за потенційно перспективним і інвестиційно привабливим – ось «альфа» і «омега» більшості політично-бюрократичних проблем, з якими стикається галузь.

Загроза втрати такого контролю, наприклад, досі заважає ратифікації Європейської конвенції про транскордонне телебачення. Хоч давно очевидно, що декларовані деякими політиками, держслужбовцями та й телевізійниками застороги, стосовно того, яку загрозу несе ця Конвенція національній ідентичності, насправді лише маскують небажання влади втрачати свій контроль, а заодно – побоювання вітчизняних мовників виявитися неспроможними у відкритій конкурентній боротьбі.

Нарешті, існує, так би мовити, глобальний фактор, який також суттєво впливає на ситуацію в кабельному бізнесі. Це світова криза в сфері телекомунікацій, яка привела до спаду інвестицій і тепер вимагає перегляду подальших бізнесових стратегій на базі більш реалістичних оцінок. Ігнорувати ці процеси українським кабельникам, звісно ж, не вдасться.

Загалом, аналізуючи хід дискусії на нинішньому Конгресі кабельників СНД, вже зараз, за два дні до його завершення, можна спробувати приблизно спрогнозувати зміст його підсумкових документі. Певна річ, йтиметься там знову і про законодавчу невизначеність, і про проблеми авторського права, і про необхідність міжнародного співробітництва.

До речі, якраз у цій сфері на 3-му Конгресі телерадіомовників і кабельних операторів країн СНД

здійснено реальний крок – створено Міжнародний Інформаційний Союз, покликаний лобіювати спільні інтереси кабельників уже, так би мовити, на міждержавному рівні. Керівником Союзу обрано голову правління Всеукраїнської асоціації операторів кабельного ТБ і телеінформаційних мереж Юрія Лабунського.



Але, очевидно, найважливішим для подальшого розвитку галузі має стати процес усвідомлення і політиками і державними чиновниками певної системи пріоритетів. Згідно якої, загальнодержавний інтерес України полягає в тому, щоб не випасти остаточно хоча б з тієї «обойми» країн, які ще можуть претендувати на розвиток. Чим швидше відбудеться таке усвідомлення, чим швидше буде знайдено компромісне вирішення конфлікту інтересів – тим більше шансів на успіх.

А з іншого боку, як свідчать основи кризового менеджменту – узгодження інтересів, інтеграція зусиль, структурне укрупнення - реальні шляхи до виходу з кризи.

"Детектор медіа" висловлює подяку Оргкомітету Конгресу та готельному комплексу "Ялта-Інтурист" за сприяння роботі нашого спеціального кореспондента