detector.media
01.05.2003 09:54
Несподіваний іракський сценарій і втрачений шанс
Несподіваний іракський сценарій і втрачений шанс
Участь у телемості Київ-Вашингтон на тему "Відродження Іраку", влаштованому минулого тижня посольством США в Україні, частково нагадала мені інтелектуальну атмосферу диспутів в американських мозкових центрах.
Аркадій Сидорук. Ми продовжуємо дискусію щодо ролі ЗМІ та інтелектуалів – світових і українських - у суспільстві після подій 11 вересня та початку війни в Іраку.



Сьогодні – думка ветерана вітчизняної міжнародної журналістики Аркадія Сидорука.



Нагадуємо: точки зору, що висловлюються під час цієї жорсткої дискусії, а надто їхня загострена тональність, не тотожні позиції „Детектор медіа”. Але ми прагнемо вислухати всіх – адже, повторюємо, тільки публічний дискурс допоможе світовій та українській журналістиці знайти нові відповіді на нові виклики часу.



Участь у телемості Київ-Вашингтон на тему "Відродження Іраку", влаштованому минулого тижня посольством США в Україні, частково нагадало мені інтелектуальну атмосферу диспутів в американських мозкових центрах під час роботи у Вашингтоні у 1990-х роках.

Пам’ятаю, як у Фонді спадкоємства завершувалася розробка концепції Північноамериканської асоціації вільної торгівлі (НАФТА). Глобальну доктрину у сфері економічної політики, сформовану у провідному інтелектуальному центрі Республіканської партіі, за іронією долі втілила в життя, прийшовши до влади, демократична адміністрація Білла Клінтона. Сьогодні НАФТА - найбільша у світі зона вільної торгівлі, хоч ми про це забуваємо, вовтузячись у розгардіяшному СНД та інколи повертаючись обличчям до сусіднього Євросоюсу, куди нас не пускають на поріг.

У даному разі доречно повторити очевидну істину: концепції (йдеться саме про них, а не про кон’юнктурні політичні декларації) розробляють представники інтелектуальної еліти, якої немає й не може бути у постсовковому, а, точніше кажучи, відокремленому після розпаду СРСР совковому, віртуально українському суспільстві. На противагу цьому, в країнах з усталеними демократичними традиціями, в тому числі у США, саме вона є рушійною силою суспільного розвитку.

До інтелектуальної еліти належить і Елен Лепсон, учасниця згаданого телемосту з американського боку, президент і генеральний директор Центру Генрі Л.Стімсона. Упродовж майже 25 років вона обіймала високі посади на державній службі, а нині є приватною особою. Її думки не відображають офіційних поглядів адміністрації США, та, зважаючи на особистість і впливовість очолюваної неї інституції, вочевидь заслуговують на увагу.

Резюме її тлумачень як експерта з регіональних проблем можна схарактеризувати як несподіваний іракський сценарій, що має, принаймні, три важливі аспекти:

- Філософський і політичний (у зв’язку з популярною у світі концепцією Семьюеля Хантінгтона про зіткнення цивілізацій і посиленням у повоєнному Іраку ісламізму). "Пов"язувати теорії Хантінгтона з тим, чи стане Ірак демократичним, чи ні, - вважає Е.Лепсон, - доречно у тому плані, що зіткнення цивілізацій може відбутися у самому Іраку між світськими городянами-сунітами, які хочуть зробити його сучасною державою, і традиційно налаштованими шиїтами, які бажають мати релігійних провідників. Йдеться не обов"язково про зіткнення між Сполученими Штатами та Іраком, а між іракцями, які визначають свою національну ідентичність і майбутнє".

- Курдська проблема. "Очевидно, вони (курди) мріють про незалежний Курдистан. Їх неможливо позбавити права самовизначитися, - заявила Е.Лепсон. - Та поки що вони визнали реальність того, що живуть поряд з трьома великими країнами - Туреччиною, Іраном та Іраком, які не згодяться з існуванням незалежної курдської держави. Надзвичайно важливо, аби курди вважали, що у новому Іраку їм належить певна роль. Інакше вони зосередяться на найпопулярнішій у своєму суспільстві альтернативі, яка передбачає створення незалежної держави".

- Економічний аспект, який має безпосередній стосунок до України. Висновки щодо цієї найважливішої для нас проблеми неоднозначні й стримано обнадійливі: "У нових умовах ринкової економіки таким державам, як Україна, що були присутні в Іраку і мають що запропонувати, слід подавати заявки на отримання контрактів. Державам, які мали дуже щільні зв’язки з Саддамом Хусейном, ймовірно, доведеться пройти через певний період, коли їх не розглядатимуть як найкращих партнерів".

Суттєве значення, цілком зрозуміло, мають нюанси, які неможливо викласти у коментарі. Зрештою, цікавого й корисного під час телемосту було чимало. Тож найліпше було все почути й побачити на власни вуха й очі.

На жаль, представників ділового світу України, який має бути зацікавлений в укладенні контрактів в Іраку, передусім в енергетичній сфері, було лише декілька. І це зайвий раз засвідчило нерозуміння нашими бізнесовими колами ролі публічної дипломатії.

До того ж, один з них виявився, м’яко кажучи, не на висоті, заявивши, що його компанія хоче взяти участь у відбудові Іраку,...аби підвищити життєвий рівень населення цієї країни. Проголошення цієї мети викликало подив. Щоправда, відповіді на взірець "краще підвищуйте життєвий рівень у себе вдома" не було. І хоч учасник дискусії не спромігся сформулювати запитання, співрозмовниця ввічливо подякувала добродієві за "висловлені думки". Західна тактовність іноді може ввести в оману.

Я щиро радів за кореспондентів УНІАНу та Укрінформу, які задавали важливі конкретні питання й отримували компетентні відповіді. Прикро, однак, за телевізійників і телеглядачів. Про телеміст Київ—Вашингтон на цікаву й актуальну тему не було згадано минулої неділі у жодній інформаційно-аналітичній програмі провідних каналів українського телебачення. Певно, глядачі не дізнаються про нього вже ніколи.

Це викликає хіба що подив. У наших телевізійників, мабуть, був реальний шанс виявити професійний хист у прямому діалозі й допомогти глядачам зрозуміти, що ж відбувається насправді у повоєнному Іраку. (Інтерес до цієї теми не згасає, тим більше що у сусідньому Кувейті й досі перебуває український РХБ-батальйон). Доповнена відеорядом, вийшла би класна програма! А до відеозапису телемосту, збереженого в архівах, можна було б повернутися через певний час, перевіривши вірогідність прогнозів...

Передбачаю появу у Форумі „Детектор медіа” як відповідь на мій коментар відгуків різніх "...фанів" у традиційно-лайливому стилі: він, мовляв, знову вихваляє Америку та її цінності, непотрібні нам, тож пішов він ... Дуже переконливий аргумент! Наперед даю відповідь таким добродіям: будь ласка, самі винайдіть велосипед, тільки щоб він не стояв на місці, а рухався, коли ви з розумним виглядом крутитимете педалі.

Аркадій Сидорук.

Від „Детектор медіа”: Думки, висловлені під час дискусії, є позицією виключно їх авторів. Вони можуть не відповідати поглядам „ТК”.
detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY