Передачі „про політику” та „про природу” в різних їх модифікаціях здаються найпростішим, а разом з тим і найобов’язковішим жанром на ТВ. Не будемо говорити „про політику”, хоч і не всі, але ж багато хто розуміє, що для неї треба мати якісь спеціальні знання. Натомість „про природу” начебто все зрозуміло – бери і знімай, які тут спеціальні знання?!

Тому в редакціях регіональних ТРК часто надзвичайно легковажно беруться до виробництва природознавчих програм. Натомість над ними тяжіють і завжди будуть тяжіти кращі природознавчі ТБ-програми як колишнього радянського ТБ, так і світових компаній, які широко транслювались колись та транслюються і зараз на наші аудиторії. І дуже приємно, коли приходиш до висновку, що все ж таки і в нас в цій царині є безперечні досягнення.

В Криму, наприклад, уже багато років телеглядачі знають програму Тетяни Шаманаєвої „Клуб „Шико” на ГТРК „Крим”. Природа у всіх її проявах – хобі журналістки, а тому програми щотижня виходять і різноманітні, і проблемні. За всі попередні роки існування програми вже важко і пригадати, чому тільки вони не були присвячені – озеленення півострова, проблеми кримських річок, загазованість кримських доріг автомобільними викидами, робота природоохоронних організацій, проблеми заповідників та заказників, співіснування туризму, курорту та природи в Криму тощо. Пригадуються цілі цикли, наприклад з проблем собаківництва чи розведення кішок, про кримських коней, рідкісних птахів, що перебувають під охороною, інших рідкісних видів тваринного світу.

Головне в програмах Тетяни Шаманаєвої - не просто просвітництво, а аналіз взаємного впливу природи на людину та людини на природу. Наприклад, якщо це розповідь про Третій чемпіонат України з розведення кішок, який нещодавно відбувся в Сімферополі, то з контрапунктом: як саме кішки змінюють життя людини? Ці програми завжди свідчать про глибоке знання журналісткою предмета свого дослідження, вміння знайти важливе соціальне значення в кожній травинці чи звіринці, про яку вона розповідає. Інша прикмета – відображення в програмах системності та цілісності природи, а звідси - звертання до досвіду інших країн в справі охорони природи, наприклад, недавні репортажі з зоопарків Німеччини. В „Клубі „Шико” часті гості - представники природоохоронних організацій, як, наприклад , „Екологія і світ”, журналістка отримує велику пошту від глядачів і часто цілі програми побудовані за листами кримчан. Підзаголовок цих заміток – це цитата з однієї з останніх програм, в яких авторка змогла піднятися до філософських узагальнень...

Загалом на чотирьох загальнокримських ТРК – державній ТРК „Крим”, приватних „Чорноморській” ТРК, на „Жиса” та на ТРК ІТВ – я нарахував більше 10 програм, які так чи інакше торкаються проблем природи. На жаль, лише 4 з них – місцевого виробництва, інші – трансляції в запису з іншого, переважно російського, телебачення, що хоч і забезпечує пізнавальність, зате гарантує певну абстрактність та відірваність від місцевої тематики. Натомість решта чотири місцевих програми – хоч і готуються в Криму, але справляються зі своєю тематикою досить не рівнозначно. Це, крім програми Тетяни Шаманаєвої „Клуб „Шико” на ДТРК „Крим”, ще програми „Ни пуха, ни хвоста!” там же, „Аквапанорама” та „Бай-байки” на ТРК „Чорноморська”, і, очевидно, все. На менш потужних „Жисі” та ІТВ власних природничих програм, здається, не виробляють зовсім та обмежуються лише трансляцією чужого продукту. Серед таких програм – російські передачі „Живой уголок”, „Растительная жизнь”, „Диалоги о животных”, „Ветер странствий” та деякі інші.

Значну цікавість для глядачів Криму представляє програма „Аквапанорама” на ЧТРК, яка виробляється в Севастополі коштом дайв-центру „Фрегат-Крим” та використовує, головним чином, матеріали підводних експедицій. Крім популяризації підводного плавання як виду відпочинку, журналісти і ведучий Сергій Денисов піднімають проблеми охорони моря, його мешканців, відкриття всіх таємниць підводного простору. Програма виходить під девізом „Пізнай історію, приховану морем!”. Автори програми здійснюють експедиції на затоплені судна, в непізнані куточки підводного Криму, наприклад, на мисі Тарханкут. Загалом „Аквапанорама” – це якісна суто кримська, чорноморська програма, ідеалом для якої є море, його мешканці, його таємниці, а метою – поліпшення стосунків людини з усім аквасвітом...

З цікавістю сприймається глядачами і програма „Чорноморки” - „Бай-байки”. Задум програми дуже хороший – показати життя мешканців Ялтинського зоопарку. Виконання теж нестандартне: журналістка Вікторія Малихіна та директор і володар зоопарку Олег Зубков взяли в співавтори „байбака Сеню”, в бесідах з яким і проводять весь час програми. На жаль, сьогодні маємо констатувати, що програма втратила як інформаційну пізнавальність, так і проблемність, а перейшла виключно на байки з участю „байбака Сєні”. Так, наприклад, нещодавно цей, за задумом авторів, надто розумний персонаж, розумував над тим, хто з мешканців зоопарку який знак зодіака має представляти. Вийшло банальне перерахування звірів зоопарку для залучення відвідувачів. Не обійшлось і без курйозів: знак Вагів, наприклад, дістався... верблюду, як найбільш врівноваженому представнику тваринного світу, за Тільців правили ватуссі, за Овнів – лами, за Близнюків -- мартишки, за відсутністю раків функцію Рака поклали на... черепаху.

Іншим разом, наприклад, сценарій передачі полягав в тому, що „байбак Сєня” „надів” краватку та всівся в крісло директора зоопарку. Такий персонаж, очевидно, має з захопленням сприйматися дітьми, але виключно як казка, бо яким же буде їх розчарування, коли відвідавши зоопарк, вони не зустрінуть говірливого байбака? Нема слів – така програма зазиває відвідувачів, особливо дітей, до зоопарку, тим більше, що вона по кілька разів повторюється, але в ній дуже мало дійсної пізнавальності чи проблемності. Зрозуміло, що програма, яка знімається, очевидно, за кошти Ялтинського зоопарку, тим більше приватного, має рекламувати зоопарк, однак перехід виключно в рекламний режим при такій кількості екологічних проблем в Криму суперечить суспільній ідеї телебачення. Хоч і вона має неабиякий потенціал, і при більш ретельній підготовці могла б стати більш корисною для суспільства та професійнішою. Наприклад, можна було б, відштовхнувшись від кадрів, знятих у самому зоопарку, розповісти про існування та проблеми того чи іншого виду тваринного світу на волі, в природі, про заходи по його охороні та збереженню, про проблеми виживання. Таких видів тварин навіть в Криму знайшлося б не на одну програму.

Виключно рекламні функції виконує і програма „Ни пуха, ни хвоста!” на ДТРК „Крим” – це поради мисливцям та рибалкам про те які знаряддя ловів та мисливства є в магазинах, які їх особливості та що варто придбати.

Звичайно, і такі програми, очевидно, потрібні. Але в цій царині -- і я думаю, що не лише в Криму! – глядачі зіткнулися з тенденцією, коли трансформується уже усталений було жанр в дещо інше, ніж було раніше. З проблемно-просвітницьких, якими були програми про природу, флору та фауну раніше, ці програми стали або ж інформаційно-рекламними, або ж відверто рекламними та виключно розважальними. Можна, забігаючи наперед, спрогнозувати, що оскільки сама природа, окремі види тварин та рослин не зможуть заплатити гроші за виготовлення програм на свій захист, а конкретно-матеріально, але безплатно, зрозуміти необхідність захисту природи в ринковому суспільстві важко, то рекламні матеріали в царині природи будуть все більше переважати. Мисливський та рибальський бізнес практично витіснив екологічне світобачення з екранів наших „ящиків”, і якщо не зупинимось, довершить справу остаточно. Ми будемо все менше бачити на екрані передач про захист природи, проблеми її відновлення, існування заповідників та заказників, але все більше будемо зустрічати рекламу мисливської зброї та рибальського знаряддя, розповіді про вдалі полювання, а також про мисливську і рибальську кухню.

Смачного?!