для майбутніх лідерів регіональних медіа-профспілок. Семінар проводився зусиллями Київської незалежної медіа-профспілки за підтримки фонду „Відродження”.

Розширену інформацію про зміст семінару дивіться на сайті www.profspilka.org.ua А „Детектор медіа” поцікавилася у регіональних журналістів - учасників профспілкового семінару - тим, які причини підштовхнули представників ЗМІ до створення власних первинних організацій.

Ось що ми почули:

Марія Гранович, газета „Ялтинские вести”, Ялта:

- У Ялті ще не створено жодної профспілки. Наші видавці та журналістська спільнота Ялти зацікавилися цією ідеєю і відрядили мене розвідати ситуацію. Особисто мене ніхто не пригноблював, але ситуація в місті напружена. Нам необхідний професійний та соціальний захист. Звісно, у нас існують якісь асоціації працівників медіа, котрі регламентують захист журналістських прав, але це настільки непомітно, що потреба в цьому не зникла.

Юрій Конкевич, газета „Сім’я і дім”, Луцьк:

- У нашому місті є дві-три приватні газети, решта – державні. У приватних газетах існують дві одвічні проблеми: 1) питання оплати праці, неврегульовані трудові відносини, виникають конфлікти, які вирішуються не законодавчим шляхом, а особистісно з власниками ЗМІ; 2) звичайно, питання свободи слова. Якщо розглядати ситуацію у Волині, раз на два номери доводиться стикатися або з утисками, або з приховуванням інформації. Наша мета – за допомогою незалежної профспілки пробивати ці питання.

Олена Леонова, журнал «Новый век», Миколаїв:

- Наш журнал отримав на регіональному конкурсі в минулому році „Факел свободи” і взагалі регулярно отримує якісь премії. Я знаходжу гроші для журналу. Це суспільно-політичний журнал, який виходить раз на місяць. Ми працюємо з Комітетом виборців України.

Як тільки наш головний редактор пише редакційну статтю, котра якимось чином зачіпає когось з можновладців, у нас починаються проблеми. Журнал є фінансового незалежним, існує за рахунок продаж і рекламодавців. Коли потенційний рекламодавець бачить подібну редакційну статтю, він відмовляється розміщувати в журналі рекламу. І так регулярно: чи то стаття про мера, чи про губернатора викликають у місті напівістеричний стан. Поки що люди не розуміють, що найкраща реклама – реклама у незалежному виданні. А в нашому місті, як і по всій Україні, між можновладцями чітко розподілені сфери впливу.

Ігор Ворон, Голова профспілкової організації газети "Событие" (Дніпродзержинськ) поділився досвідом, як колектив їхньої редакції домігся виплати заборгованості по зарплаті.

Як зазначив І.Ворон, головне в діях журналістів - домогтися виконання своїх вимог. Тому акцент потрібно робити не на страйку, а на переговорах із власниками. Таким шляхом пішли журналісти "События" півтора роки тому, коли організовували свій страйк. Спочатку на зборах обрали ініціативну групу для переговорів і чітко сформулювали вимоги. Потім ці вимоги були підтверджені рішенням трудового колектив, у якому було і попередження про можливий страйк, якщо власник відмовиться від переговорів.

Після цього страйком зустрівся з власником і його представником, обговорили всі можливі варіанти вирішення трудової суперечки. Коли узгоджене рішення було прийнято, знову пройшли загальні збори, на якому власник оголосив свої зобов'язання з виплати заборгованості по зарплаті, був прийнятий відповідний графік.

Крім того, колектив газети узяв на себе зобов'язання, пов'язані зі збільшенням тиражу газети, зміною деяких умов роботи, поліпшенням якості матеріалів і збільшенням читацького інтересу до газети.

Таким чином, трудовий конфлікт був вирішений без застосування крайньої міри - страйку.

Зараз у Дніпродзержинську вже створено первісну організацію Незалежної медіа-профспілки.

Володимир Притула, вільний журналіст, Сімферополь:

- Насамперед профспілка – організація, яка має захищати професійні і соціальні права своїх членів. Журналісти такі ж самі працівники, як і будь-хто, вони теж мають свої проблеми у відстоюванні своїх соціальних прав. Тут мова не йде про якісь політичні чи корпоративні чи загальнолюдські права, а конкретно соціальні, професійні права, які стосуються кожного журналіста.

В Криму існують кілька громадських організацій, які декларують захист прав журналістів. Але це не стільки соціальні, а, швидше, загальнолюдські, загальножурналістські права. Це Асоціація вільних журналістів, яка захищає права не тільки своїх членів, яку очолює Ліля Буджурова. І Комітет свободи преси в Криму, головою якого є я, - це організація більш вузькопрофесійна, яка відслідковує ситуацію з правами суспільства на отримання інформації. Наш Комітет має можливість надавати юридичну підтримку журналістам у стосунках журналіст-суспільство, журналіст-влада. А стосунки журналіст-роботодавець були упущені досі. Тому дуже важливо, що починають створюватися незалежні професійні спілки журналістів, які відстоюватимуть саме соціальні права. І те, що в Криму буквально за останні два тижні було створено дві профспілкові організації у двох найбільших і найвпливовіших засобах масової інформації – на ДТРК „Крим” і Чорноморській телерадіокомпанії, свідчить про те, що вони вже затребувані.