Бунсонг є власником крамниці електроніки у невеликому місті на березі річки Квай за 110 км на захід від Бангкоку і його саморобна станція покриває сигналом територію в радіусі 10 км. До речі, він не поодинокий: в Таїланді відкрито ще принаймні 15 нелегальних локальних радіостанцій, які провадять не надто високоякісне мовлення, проте воно подобається місцевим общинам.

Як написав місцевий кореспондент агентства “Асошейтед пресс”, ще у середині 50-тих років уряд Таїланду застеріг за собою права на радіочастоти, мотивуючи це потребами національної безпеки. Кілька частот були надані в оренду приватним станціям, проте більш як 200 з 320 радіостанцій країни належать військовим. Ймовірно, впроваджуючи в життя норми реформістської Конституції Таїланду 1997 року, де задекларовано “радіочастоти, як національне надбання, яке повинне використовуватися на благо суспільства”, Бунсонг і інші відкрили нелегальні станції без будь-яких ліцензій.

Бунсонг запевняє, що немає нічого поганого в тому, що він надає право робити радіопередачі місцевим студентам, лідерам етнічних меншин, хворим на СНІД тощо. Щоденно там ідуть 10 радіопередач. "Філософія станції у двосторонньому зв”язку з аудиторією. ” – так він говорить про своє радіо, яке являє собою кімнату з кількома пластиковими стільцями, програвачами і полицями з компакт-дисками і настінним передавачем, розміром із тостер. “Слухачі можуть прийти сюди в будь-який час. Ми надаємо можливість висловитися будь-кому, хто не має доступу до основних ЗМІ, наприклад, фермери з віддалених районів, робітники, бідняки”

12 лютого цього року тайський уряд наказав Бунсонгу закрити свою радіоточку. Той відмовився. Дійшовши висновку, що станція не завдає значної шкоди національній безпеці, місцева влада відтоді просто ігнорує наявність в ефірі радіохвилі, яка зветься “Общинна радіомережа”. Заступник голови Держдепартаменту з суспільних зв”язків, що опікується інформпростором, Прамой Ратавінідж не має нічого проти таких локальних станцій. Але він наголошує, що мовникам слід дотримуватися букви закону. За нелегальне мовлення в Таїланді встановлено покарання до 6 років позбавлення волі й штраф у 2400 доларів. Поки що гірка доля не спіткала жодного з ефірних нелегалів, але Держдеп колись планує усіх їх позакривати, оскільки кількість нелегальних станцій невпинно збільшується.

За словами Прамоя, уряд пропонує лібералізувати телерадіомовне законодавство через проект білля, за яким майже 20% радіочастот будуть виділені на потреби місцевих общин, а ще 40% будуть надані у користування неурядових організацій. Решту між собою поділять уряд і приватні бізнесмени. Проте цей проект “завис” у парламенті, оскільки кілька років депутати ніяк не можуть сформувати Нацкомісію з частот. Критики кажуть, що більшість із кандидатів прагнуть обійняти крісла в Нацкомісії, тільки щоб собі отримати радіочастоти. Джірапорн Вітайясакпан - професор з комунікацій Університету Чанг Май – каже, що більшість із тих кандидатів тісно пов”язані з успішними комерційними антрепренерами.

Зі свого боку Бунсонг закидає урядові відсутність прозорої політики щодо власності на мас-медіа. Він каже, що до моменту офіційного визнання нелегальним мовником уряд попросив його одержати ліцензію. А коли Бунсонг поцікавився, як це зробити і до кого звернутися, жодної відповіді так і не отримав. “Тому я й вирішив не закривати станцію” – резюмував він.