Спекуляції пам’яттю про Другу світову війну є одним із засобів Росії виправдати неспровокований напад на Україну, а також є однією з головних підвалин рашизму – тоталітарної ідеології путінського режиму.

Про це йдеться в досліджені Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки «Головний міф російської пропаганди. Аналіз наративу про «український фашизм».

За даними дослідження, витоки рашизму сягають 1960-х років – часів брежнєвського «застою», коли в СРСР відбувалася корекція офіційної ідеології. На заміну демагогічним мріям про «комуністичне майбутнє» з’явився симулякр «розвинутого соціалізму», як конструкта, який мав об’єднати народи тоталітарної імперії, почав насаджуватися міф про «Велику Вітчизняну війну». Цей міф згодом був взятий на озброєння режимом Путіна.

Зазначається, що «культ Перемоги» виконував низку цілком конкретних політичних задач.

По-перше, він сприяв авторитарному повороту у Росії. Під його машкарою плекання пам’яті про «подвиг дідів» відбувалася прихована (а віднедавна – відкрита) реабілітація сталінізму: мовляв, народ здатний на подвиг, коли гуртується навколо вождя. Крім того, для путінського режиму «культ Перемоги» став джерелом легітимності, яка здобувається не через демократичні процедури, а завдяки формуванню образа влади як «захисниці сакральної пам’яті».

По-друге, ідеологи рашизму намагаються привласнити перемогу над нацизмом, приписавши цей подвиг винятково Росії і росіянам. Це допомагало накачувати російське суспільство шовінізмом і роз’ятрювати месіанські амбіції: мовляв, «народ-переможець» має моральне право диктувати свою волю іншим народам. Це вилилось у зневагу до міжнародного права, суверенітету і територіальної цілісності інших держав.

По-третє, «культ Перемоги» є всуціль мілітаристським і агресивним: на противагу європейському «Ніколи знову», у Росії прижилося неформальне гасло «Можемо повторити». Це відіграло непересічну роль у підготовці російського суспільства до розв’язування агресивних воєн, насамперед повномасштабної війни проти України. Звинувачення жертв нападу у «фашизмі/нацизмі» стало важливою складовою формування образа ворога, а також геноцидної риторики Кремля.

По-четверте, маніпуляції пам’яттю про Другу світову війну були і є засобом гібридного втручання у внутрішні справи держав, які здобули або відновили незалежність після розпаду СРСР. Намагаючись експортувати «культ Перемоги» до цих країн, Москва прагнула мобілізувати проросійські сили, щоб дестабілізувати ці країни або утримати їх на геополітичній орбіті Росії.

По-п’яте, спекулюючи пам’яттю міжнародної спільноти про Другу світову війну, Росія намагається посилювати свій дипломатичний вплив у світі.

З огляду на це, у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зазначають, що вивчення рашизму, а також стратегій і тактик російської інформаційної війни вимагає особливої уваги. Відповідно до сучасних підходів, протидія FIMI (іноземним інформаційним маніпуляціям і втручанню – «ДМ») не може обмежуватися винятково спростуванням фейків та дезавуюванням окремих інформаційних операцій. Російські маніпуляції темою Другої світової війни – це хрестоматійний приклад не лише перетворення історії на зброю (weaponization of history), але й наративізації інформаційних загроз.

Нагадаємо, державні витрати Росії на пропаганду, направленої суто на Україну, у 2025 році склали 1,4 мільярда доларів.

Фото: Alisdare Hickson