Оригінал публікації — за посиланням на сайті JTA.

Цей тренд фіксується в більшості аналітичних звітів та публікацій останнього часу, які я переглянула, і в яких аналізується стан демократій та свободи слова. Така ситуація виникла вперше після Другої світової війни. Де місце України в цьому непростому світі.

Звіт про демократію за 2025 рік, який щорічно робить швецький V-Dem Institute (Varieties of Democracy), говорить про те, що сьогодні три чверті населення світу живуть у країнах, які не є демократіями, що є найвищим рівнем за півстоліття. Сорок п’ять країн світу наразі переживають автократизацію.

Цю тенденцію фіксує і цьогорічний Індекс свободи преси, який роблять «Репортери без кордонів». Такий глобальний зсув – певною мірою наслідок негативних змін, які сьогодні переживає США, демонструючи поганий приклад усьому світу. США посіли 57 місце в Індексі свободи преси. У звіті йдеться про «авторитарний зсув» у риториці уряду США щодо журналістів через постійні нападки Трампа на ЗМІ (зараз він, наприклад, судиться із телеканалами CBS та ABC), спроби навмисно позбавити фінансування медіа, які критикують його, посилення концентрації власності ЗМІ. Приблизно, як у нас було при Януковичу.

Інші регіони світу теж страждають.

АФРИКА: У багатьох країнах ЗМІ зосереджені в руках кількох приватних груп, близьких до влади, та осіб з політичними інтересами, що ставить під загрозу редакційну незалежність.

АМЕРИКА: редакційна незалежність руйнується через концентрацію медіа, крах традиційних бізнес-моделей (коли весь дохід забирають технологічні гіганти), зміну звичок споживання новин.

АЗІЙСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКИЙ РЕГІОН: авторитарні режими використовують економічний тиск для контролю над пресою.

ЄВРОПА – ЦЕНТРАЛЬНА АЗІЯ: хоча Європа залишається острівком, де ситуація зі свободою слова виглядає найкраще, проте економічний спад, який посилюється через геополітику,  також може мати негативний влив на редакційну незалежність, оскільки це призводить до політичної інструменталізації ЗМІ. Натомість такі країни, як Росія, демонструють повністю авторитарний підхід у питаннях свободи медіа.

БЛИЗЬКИЙ СХІД – ПІВНІЧНА АФРИКА: вільна преса зазнає постійного насильства з боку правоохоронних органів, військових та інших озброєних груп; а також вона перебуває в скрутному економічному становищі.

Як бачимо, економіка та політика тісно переплетені в усьому світі. Досить лише згадати, який руйнівний вплив на незалежну журналістику в усьому світі мало скорочення бюджету USAID.

Скорочення бюджету USAID також мало руйнівний вплив на незалежну журналістику в усьому світі та призвело до того, що 400 мільйонів громадян у всьому світі позбавлені доступу до достовірної інформації.

Україна також постраждала в цій ситуації суттєво. Проте попри війну та економічні проблеми, Україна займає 62 місце в Індексі (це колосальний розрив із Росією, яка на 171 місці, та з Білоруссю — 166 місце в рейтингу).

Ми знаємо, з якими великими перешкодами (безпекового, психологічного, економічного та іншого характеру) зіштовхуються українські журналісти сьогодні у своїй роботі. Мабуть, тому, мені здається, мало хто у світі розуміє так, як ми, скільки вартує свобода, і свобода слова у тому числі. Історію закатованої росіянами Вікторії Рощиної та інших вбитих українських журналістів не забуваються і не пробачаються.

Я довго намагалася зрозуміти, чому американські журналісти не протестують проти тиску адміністрації Трампа. Це ті, хто багато років нас вчив через різні міжнародні програми, у тому числі й фінансовані USAID,  що таке демократія і що таке свобода медіа. Мені здавалося, що має бути якась критична межа, коли терпець увірветься. Але ж ні. Сьогодні читала інтерв’ю колишнього виконавчого директора The Washington Post Марті Барона. Він розвіяв всі ілюзорні сподівання. «Я не думаю, що нам слід перетворюватися на рух опору. У нас є завдання, яке потрібно виконати. Наша робота — надавати людям точну інформацію, щоб вони могли керувати собою. У демократії рішення приймає народ, а не журналісти», — сказав він.

Чи залишиться ця можливість «надавати точну інформацію», якщо наступ на свободу слова триватиме? Ми, в Україні, точно знаємо відповідь на це питання. Бо ми це вже проходили. Кожне покоління журналістів незалежної України боролося зі «своїми януковичами». Поки що ніхто не спішить запитувати про наш досвід. Але ще трохи — і може бути пізно. Незабаром може так статися, що лише окремі країни Європи та Україна, які її частина, будуть форпостом свободи слова для всього світу.

Фото: Markus Winkler / Unsplash