Перше, що я дізналась у великодній ранок, — це те, що РЕН ТВ, російський пропагандистський канал, де я працювала 16–17 років тому, ще тоді, коли там займалися журналістикою, випустив сюжет під назвою «Зрадники: чому у них закінчилися гроші?». У сюжеті йшлося про антивоєнних російських журналістів, акторів і музикантів за кордоном, з особливим акцентом на закриття «Голосу Америки». За їх версією, «сотні безробітних журналістів, включаючи втікачів-пропагандистів, тепер скаржаться, що втратили головне джерело доходу».

Образи та мова ворожнечі — не новина. Але що мене справді вразило — це їхня заява, ніби я дала їм ексклюзивне інтерв’ю. Звісно ж, це неправда. Я ніколи не спілкуюся з російськими медіа. Лише зрідка з незалежними медіа в еміграції. То що ж це був за «ексклюзив»? Лише кілька уривків — вирізаних і вкрадених — з прямої трансляції моєї розмови на YouTube-каналі моєї подруги і тезки Ксенії Ларіної. Ксенія, також визнана «іноземним агентом», — журналістка в еміграції та колишня колега з «Еха Москви». РЕН ТВ використали запис без згоди і видали його за власний.

Вони змонтували відео так, щоб здавалося, ніби я втратила візу J-1 і мене можуть депортувати назад до Росії — відверта брехня, адже я є громадянкою США. Вони також заявили, що я працюю в Нью-Йорку — хоча це не так. Вони навіть не спромоглися перевірити факти. Потім вони спотворили мій пост у Facebook: я написала, що листи про звільнення надіслали у вихідні — як приклад стилю нового американського керівництва. Але в їхній версії я нібито сказала, що ми всі почувалися в безпеці, нічого не очікували і не мали запасного плану.

Найголовніше — так, нас справді звільнили, але потім суд перевів нас у статус адміністративної відпустки, і ми досі боремося в суді за майбутнє «Голосу Америки».

Ця історія — підручниковий приклад того, як кожне слово на російському державному телебаченні перекручене або є відвертою брехнею.

Джерело: фейсбук-сторінка Ксенії Туркової.