Про Віку Рощину та чергове ліцемірство російських журналістів «в екзилі»

Найбільша європейська журналістська конференція у Перуджі.

Звісно, тут всі говорять про штучний інтелект та круті міжнародні співпраці.

А ми привезли потворний уламок середньовіччя. Наше розслідування про журналістку Віку Рощину, яка теж могла б дискутувати про штучний інтелект чи шукати міжнародних партнерств. Натомість за журналістську роботу на окупованих територіях росіяни кинули її до вʼязниці, де різали ножем, били струмом та довели до стану, коли 27-річна жінка важила 30 кілограмів.

Немає жодного розслідування російських медіа «в екзилі», які хоч щось накопали б про цей жахливий злочин.

Так, це складно. І, напевне, небезпечно. Легше говорити про штучний інтелект, ніж викривати природну тупість і жорстокість власної країни.

Ніхто з росіян не прийшов на нашу панель (хоча всіляких «медуз» тут вдосталь), не спитав, як нам вдалося розслідувати злочин, який стався у їхній країні, не запропонував бодай якусь допомогу.

Не те, щоб я на це розраховувала. Але й промовчати про це чергове лицемірство російських квазіжурналістів теж не можу. Йдеться про відважну колегу, яка намагалася робити чесну журналістику, зокрема, і замість них - тих, хто обрав комфортний «екзил».

Хочу вірити, що Вікіни кати будуть покарані і зібрані нами свідчення сприятимуть цьому. І що інші 30 українських журналістів, які зараз у російських тюрмах, повернуться додому живими.

Джерело: фейсбук-сторінка Анни Бабінець

Фото:IJF